Петер Вольлебен - Таємниче життя дерев

А якщо дерево зрубують? Тоді воно мертве? Що відбувається з уже згаданим багатовіковим пнем, якого товариші до сьогодні тримають живим? Чи це дерево, а якщо ні — то що ж тоді? Ще більше все ускладнюється у випадку, коли з такого пня виростає новий стовбур. У багатьох лісах це навіть діє як правило, адже кілька століть тому вуглярі вирубували та використовували як деревне вугілля саме дібров. А з пнів виростали нові стовбури, що стали основою для багатьох сьогоднішніх дібров. З таких низькостовбурних лісів насамперед походять дубові та грабові гаї. А в них зрубування і стан спокою повторювалися в ритмі кількох десятиліть, тому ці дерева ніколи не мали змоги вирости й стати великими. Так траплялося через бідність тодішнього населення, що довше чекати на нові дрова просто не могло. Такі релікти під час лісової прогулянки ви розпізнаєте по багатьох (подібних на кущ) стовбурах або по товстих вузлах коло підніжжя стовбура, розростання яких забезпечило регулярне зрізання дерева.

То ці стовбури — молоді дерева чи тисячолітні старці? Над цим питанням замислились і науковці, котрі, наприклад, досліджували прадавні смереки в шведській провінції Даларна. Найстаріша з них утворила низький чагарник, що наче килим облямував кожен стовбурець. Усе разом належало до одного дерева, а його корені обстежили за радіовуглецевим методом 14С. Радіоактивний ізотоп вуглецю 14С постійно утворюється в атмосфері, а відтак знову повільно розпадається. Тому співвідношення до решти вуглецю завжди залишається тим самим. Усередині неактивної біомаси, наприклад, дерева, розпад безперервно триває далі, хоч нові радіоактивні ізотопи вуглецю всередину не потрапляють. Чим менша їхня частка, тим старішою є матерія. Обстеження смереки показало майже неймовірний вік — 9550 років. Окремі пагони були молодшими, але ці нові відростки останніх століть оцінювали не як окремі дерева, а як частину цілого {22} 22 Walentowski Helge: Weltältester Baum in Schweden entdeckt, in: LWF aktuell, 65/2008, S. 56, München. . І я теж вважаю це правильним! Адже корінь точно відігравав вагомішу роль, аніж наземний пагін. Зрештою, саме коріння піклувалося про виживання організму, витримувало потужні кліматичні зміни й випускало все нові стовбури. У ньому зберігався досвід тисячоліть, що уможливив виживання дерева аж до сьогодні. Зовсім мимохіть смерека викинула за борт безліч інших наукових думок. По-перше, доти ніхто не знав, що ці хвойні дерева бувають старшими за п’ятсот років, по-друге, існувало припущення, що смереки опинилися в цій частині Швеції тільки дві тисячі років тому після відступу льодовика. Для мене ця незначна маленька рослина є ще одним символом того, як обмаль ми розуміємо ліси та дерева і як багато чудес там ще можна відкрити.

Звернімося до питання, чому корінь є важливішою частиною дерева. Можливо, там замасковано щось подібне до мозку дерева? Мозок? Чи це не занадто притягнуто за вуха? Можливо, проте, якщо ми знаємо, що дерева здатні вчитися, а відтак зберігати досвід, то для цього в організмі має бути виокремлено відповідне місце. Де воно — не знає ніхто, одначе кореням ця роль пасувала б найкраще. З одного боку, на прикладі старих смерек у Швеції видно, що підземна частина в дереві найвитриваліша — а тому де ж іще довгий час зберігати таку важливу інформацію? З другого — сучасні дослідження свідчать про те, що ніжне плетиво завжди готове до сюрпризів. А ще зовсім недавно за беззаперечний факт вважали те, що дерево керує всією своєю активністю через хімічні процеси. Й у такому твердженні немає нічого зневажливого, адже і в нас багато процесів регулюються через надходження певних сигналів. Корені приймають субстанції, транспортують їх далі, а вертаючись назад, постачають продукти фотосинтезу до грибів-партнерів і навіть пересилають сигнальні речовини до сусідніх дерев. А мозок? У нашому розумінні для цього треба, щоб у дереві відбувалися нейронні процеси, а до таких, окрім сигнальних речовин, належать також і електричні потоки. Але саме такі й вимірюють іще з XIX століття. Уже багато років між науковцями триває запекла суперечка. Чи можуть рослини думати, чи вони розумні?

Франтішек Балюска і його колеги з Інституту целюлярної та молекулярної ботаніки Боннського університету дотримуються думки, що в кінчиках коріння розташовано схожі на мозок структури. Поряд із сигнальними лініями існують задатки органів та молекули, подібні до тих, які виявили і в тварин {23} 23 Hollricher Karin: Dumm wie Bohnenstroh? in: Laborjournal 10/2005, S. 22–26. . Якщо корінь пробирається крізь ґрунт, він здатен сприймати ці подразники. Науковці також вимірюють електричні сигнали, що поширені в перехідній зоні та спричиняють зміну поведінки. Якщо корені наштовхуються на отруйні субстанції, непроникне каміння чи мокрі райони, вони аналізують ситуацію і передають необхідні зміни в зону росту. А ця тоді змінює напрямок та обводить паростки навколо критичної зони в ґрунті. Чи простежується в такій поведінці якийсь вияв розуму, пам’яті та емоцій, наразі більшість дослідників рослинного світу піддають сумніву. А ще хвилюються через те, що результати досліджень можна зіставити з подібними ситуаціями у тварин і, врешті-решт, ще й через те, що це все загрожує стиранням кордонів між рослинним та тваринним світом. І що з того? Що поганого тоді сталося б? Розмежування між рослинами й тваринами так чи так обрано самовільно і підлаштовано під тип здобування їжі: перші здійснюють фотосинтез, другі ж харчуються іншими живими істотами. Зрештою, більші відмінності полягають тільки у проміжку часу, за який інформація опрацьовується й перетворюється на дію. Та хіба повільні створіння можуть автоматично ставати менш вартісними, ніж прудкі? У мене деколи закрадається підозра, що на дерева та іншу зелень зважали б набагато більше, якби беззаперечним став той факт, якою мірою вони в багатьох аспектах подібні до тварин.