Jules Verne - П'ятнадцятирічний капітан

Так проходило життя на «Пілігримі». Окрім східного вітру, ні екіпажу, ні пасажирам не було на що нарікати.

Проте, тривалість східного вітру не подобалася капітану Халлу. Йому ніяк не вдавалося взяти підходящий курс. Тим паче, він побоювався у подальшому потрапити в смугу безвітря поряд з тропіком Козерога, не кажучи вже про те, що екваторіальна течія могла відкинути його далі на захід. Капітан непокоївся головно про місіс Уелдон, хоча й розумів, що його провини в цій затримці немає. Якби поблизу «Пілігриму» проходив будь-який океанський пароплав, що направляється в Америку, він обов’язково порадив би своїй пасажирці пересісти на нього. На жаль, «Пілігрим» відхилився настільки далеко на південь, що не варто було сподіватися зустріти пароплав, що йде до Панами. Тай сполучення між Австралією та Новим Світом через Тихий океан в той час не було настільки жвавим, як воно стало згодом. Капітану Халлу залишалося лише чекати доки погода змилується над ним. Здавалося, нічого не повинно було порушити одноманітність цієї подорожі морем, аж раптом саме цього дня, 2-ого лютого, на широті та довготі, вказаної на початку цього оповідання, відбулася перша несподіванка.

Стояла погожа днина. Близько дев’ятої ранку Дік Сенд та Джек видерлися на салінґ [9] Салінґ – горизонтальні бруси, що з’єднують щоглу. фок-мачти; звідти їм відкривалася вся палуба корабля та безмежні океанський простір. Лише частину горизонту за бортом затуляла ґрот-мачта, яка підтримувала ґрот і топсель. Попереду, над хвилями височів гострий бушприт з трьома туго натягнутими кліверами, неначе три крила різного розміру. Під їхніми ногами простягнулося полотнище фока, а над головами – фор-марсель та брамсель. За можливості шхуна трималася якнайкрутіше до вітру.

Дік Сенд пояснював Джеку, чому правильно навантажений «Пілігрим» не може перекинутися попри те, що він доволі сильно перехилився на штирборт [10] Штирборт – правий борт судна. , як раптом хлопчик закричав:

– Що це?!

– Ти щось побачив, Джеку? – запитав Дік Сенд, випроставшись на реї.

– Так, так! Ось там! – відповів Джек, показуючи на якусь цятку, що маячила в отворі між клівером та стакселем.

Придивившись туди, куди вказував Джек, Дік Сенд заволав на все горло:

– Праворуч по носу, під вітром, затонуле судно!

Крик Діка Сенда збурив всю команду. Вільні від вахти матроси кинулися до палуби. Капітан Халл, покинувши свою каюту, направився на ніс човна.

Місіс Уелдон, Нен і навіть зазвичай байдужий до всього кузен Бенедикт, спершись на поручні штирботра, намагалися розгледіти затонулий корабель, про який сповістив Дік.

Лише Негоро не покинув комірчини, що слугувала йому камбузом. З усієї команди схоже його єдиного не зацікавила ця несподівана зустріч.

Всі уважно слідкували за предметом, поміченим Діком Сендом, що погойдувався на хвилях в трьох милях від «Пілігриму».

– Що б це могло бути? – запитав один із матросів.

– Здається, покинутий пліт. – відповів інший.

– Можливо, там якісь нещасні потребують допомоги? – сказала місіс Уелдон.

– Зараз побачимо. – відповів капітан Халл. – Проте, це – не пліт. Більше схоже на перекинутий на бік корабель…

– Ні!… Як на мене це велика морська тварина! – заявив кузен Бенедикт.

– Я так не думаю, – сказав Дік Сенд.

– Діку, як гадаєш, що це? – запитала місіс Уелдон.

– Я погоджуюсь з капітаном Халлом щодо перекинутого корабля, місіс Уелдон. Здається, я навіть бачу як відблискує на сонці його мідне покриття.

– Так…дійсно. Тепер і я бачу, – відповів капітан. І, обернувшись до кермового, він скомандував: – Спускайся під вітер, Болтон. Тримай курс на це судно!

– Є, капітане! – відповів кермовий.

– Я наполягаю на своєму, – заявив кузен Бенедикт. – Перед нами, безумовно, морська тварина!

– В такому випадку це мідний кит, – сказав капітан Халл. – Подивіться як він виблискує на сонці!

– Якщо це і кит, кузене Бенедикт, то він – мертвий, – зауважила місіс Уелдон. – Чітко видно, що він нерухомий.

– Що з того, кузино Уелдон? – наполягав вчений. – Це не вперше, коли корабель зустрічає сплячого на воді кита!

– Воно дійсно так, – сказав капітан Халл, – і тим не менш перед нами не сплячий кит, а судно.

– Подивимося, – відповів упертюх, який з радістю проміняв би ссавців всіх арктичних та антарктичних морів на одну єдину комаху рідкісного виду.

– Відводь, Болте, відводь! – крикнув капітан Халл. – Не слід підходити до уламків ближче ніж на кабельтов [11] Штирборт – правий борт судна. . Ми вже нічим не зашкодимо бідоласі, проте я не хочу, щоб він подряпав бік «Пілігриму». Переводь в бейдвінд! [12] Кабельтов – одиниця виміру відстані, що становить 1/10 морської милі (185,2 метра).