Jules Verne - П'ятнадцятирічний капітан

– Отже, вас не задовільнили новозеландські знахідки?

– Навпаки, дуже задоволений, кузино. Мені пощастило спіймати там екземпляр жука-стафіліна, який до мене знаходили лише в Новій Каледонії, за декілька сотень миль від Нової Зеландії.

Цієї хвилини Дінго, який грав із Джеком, підбіг до кузена Бенедикта.

– Згинь, згинь! – закричав той, відштовхуючи собаку.

– О, містере Бенедикт, – вигукнув капітан Халл, – як можна любити тарганів й ненавидити собак?!

– Ще таких гарненьких собачок! – сказав маленький Джек, обійнявши обома рученятами голову Дінго.

– Так…можливо… – пробурмотів кузен Бенедикт. – Але ця потворна тварина обдурила мої надії.

– Як, кузен Бенедикт! – вигукнула місіс Уелдон. – Невже ви зібрались зарахувати Дінго до ряду двокрилих та перепончастокрилих?

– Ні, звичайно, – цілком серйозно відповів вчений. Але ж Дінго хоча і належить до австралійської породи собак, був підібраний на західноафриканському узбережжі!

– Цілком вірно, – підтвердила місіс Уелдон. – Том чув, як про це говорив капітан «Вальдека».

– Так це….я думав…я сподівався…що на цій тварині знайдуться будь які комахи властиві тільки західноафриканській фауні.

– О небо! – вигукнула місіс Уелдон.

– Я вважав, що, можливо, знайдеться якась особливо зла блоха ще невідомого, нового виду..

– Чуєш, Дінго? – сказав капітан Халл. Чуєш, пес? Ти не виконав своїх обов’язів!

– Я даремно вичісував йому шерсть, – з погано прихованою прикрістю продовжив ентомолог, – на ньому не виявилося жодної блохи!

– Як би вам пощастило знайти блох, сподіваюсь, ви б одразу знищили їх? – вигукнув капітан.

– Добродію, – стримано зауважив кузен Бенедикт, – ви повинні знати, що сер Джон Франклін [20] Франклін, Джон (1786–1847) – англійський мореплавець, дослідник полярних країн ніколи марно не вбивав комах, навіть американських комарів, які кусаються незрівнянно болючіше ніж блохи. Гадаю ви не станете заперечувати що сер Джон Франклін дещо тямив в морській справі?

– Безсумнівно! – вклонившись, відповів капітан Халл.

– Одного разу його страшенно покусав москіт. Але Франклін тільки дмухнув проганяючи комаху й чемно сказав: «Будь ласка, йдіть. Світ достатньо великий для нас обох!»

– Ах так! – промовив капітан Халл.

– Так, шановний!

– А чи знаєте ви, містере Бенедикт, – зауважив капітан Халл, – що інша людина сказала це, набагато раніше за Франкліна?

– Інша?

– Так. Його звали дядечко Тобі.

– Він хто? Ентомолог? – жваво запитав кузен Бенедикт.

– Ні, стернівський дядечко Тобі [21] Дядечко Тобі – один із героїв роману «Життя та думки Трістрама Шенді» англійського письменника Лоренса Стерна (1713–1768). не був ентомологом, хоча це не завадило йому без зайвої чемності сказати мусі, яка дзижчала коло його носа: «Забирайся, бідолаха! Світ великий, ми можемо жити не заважаючи один одному».

– Молодець цей дядечко Тобі! – вигукнув кузен Бенедикт. – Він уже помер?

– Думаю, так, – з незворушним обличчям відповів капітан Халл, – оскільки він ніколи не існував.

І всі засміялися, дивлячись на кузена Бенедикта.

Такі дружні бесіди допомагали коротати довгі години тривалого плавання. Зрозуміло, що в присутності кузена Бенедикта розмова весь час оберталась навколо питань ентомологічної науки.

Весь час море було спокійне, слабкий вітерець ледь надував вітрила шхуни, і «Пілігрим» майже не рухався на схід. Капітан Халл нетерпляче чекав, коли ж судно нарешті досягне тих місць, де дують справжні вітри.

Треба сказати, що кузен Бенедикт намагався посвятити Діка Сенда в таємниці ентомології. Але коли юнак ухилився від цієї честі, вчений, за відсутності кращого, почав читати лекції неграм. Справа закінчилась тим, що Том, Бат, Остін та Актеон стали тікати від кузена Бенедикта, як тільки він з’являвся на палубі. Поважному ентомологу доводилось задовольнятися тільки одним слухачем – Геркулесом, у якого він виявив вроджену здатність відрізняти паразитів від щетинохвостих.

Велетень негр тепер жив у світі жуків-кожоїдів, турунів, коваликів, рогачів, жуків мертвоїдів, довгоносиків, гнойовиків, сонечок, короїдів, хрущів, зернівок. Він дослідив усю колекцію кузена Бенедикта, який тремтів, коли бачив своїх крихких комах в товстих і міцних, наче лещата, пальцях Геркулеса. Але дивлячись, як велетень-учень уважно слухає лекції, професор вирішив заради нього ризикнути своїми скарбами.

В той час як кузен Бенедикт займався з Геркулесом, місіс Уелдон вчила читанню та письму маленького Джека, а його друг, Дік Сенд, знайомив його з основами арифметики.