Володимир Малик - Черлені щити

Синовець — племінник. Святослав був двоюрідним братом Ігоря, але майже двічі старший за нього, тому називав його синовцем.

Вита — сторожовий пост, сигнальний вогонь.

Тепер Баришівка.

Ковуї — тюркські племена, що були на службі у князів.

Серен — ожеледиця.

В навороп — в авангард.

Шелом'я — довга гора, височина, гряда.

Шахиншах — титул монарха в Ірані.

Нефт — (перс.) нафта.

Руською землею первісно називалася Київська земля.

Верховенські володіння — землі Святослава у верхів'ях Десни (Вщиж, Брянськ, Карачів).

Гоги та магоги — міфічні дикі племена, про які згадується в Біблії та Корані.

Сумний — кінь для перевезення зброї та припасів у сумках, тобто в міхах, торбинах.

Дрохва — великий перелітний птах степових і пустельних місць, з сильними ногами, прямим дзьобом, захисним забарвленням.

Тут — стертий віник.

Дядько по батькові, брат батька та чоловік батькової сестри.

Баба-ага (тюрк.) — старий чоловік, старійшина роду. З цього слова в нашій міфології і витворився казковий персонаж — Баба-Яга.

Тут — похід.

Первісне значення слова полк — плем'я, народність (порівн. німецьке та англійське фольк, фолк — народ), коли всі члени племені при потребі ставали воїнами. Пізніше, зокрема в XII ст., слово полк стало синонімом слів похід, рать, війско. Тому в назві «Слово о полку Ігоревім» це слово не слід тлумачити звужено, як лише похід, бо це поема не тільки про похід, а й про Ігореве військо, про героїчно-трагічну долю цього війська — Ігоревого полку.

У південнослов'янських мовах одуд і досі має назву «диб», «диеб», «деб», що дуже близька до «дива» із «Слова о полку Ігоревім». У давньоруській міфології див виступав вісником нещастя.

Сакма (тюрк.) — шлях. Ізюмська сакма вела з приазовських степів понад р. Осколом до Курська.

Обідня, або літургія — церковна служба, що правиться після утрені. Обідня буває рання і піздня.

Суурлик (тюрк.) — вода, що бурлить. Тепер це р. Гола Долина. Витікає з-під вапнякового пагорба, де б'ють джерела.

Шуйця — ліва рука.

Курултай — збори, нарада, з'їзд, свято.

Дунай — тут: ріка.

Бебряний — шовковий.

Пізніше його прозвуть Всеволодом Велике Гніздо, бо мав він дванадцятеро дітей — вісім синів і чотирьох дочок.

Могути — витязі, ліпші мужі.

Іван — давньоруське місто-фортеця, теперішній Ржищів.

Чучин — давньоруське місто-фортеця, залишками якого є городище на правому березі Дніпра, біля с. Балико-Щучинка, Кагарлицького району, Київської області.

Ці рани стали, по суті, причиною смерті Володимира Глібовича, бо вони вкрай підірвали його здоров'я. Він довго хворував, а напровесні 1187 року, не зовсім видужавши, пішов разом з князями в новий похід і в полі тяжко захворів. На похідних носилках привезли його в Переяслав, де він і помер 18 квітня 1187 року. Це був хоробрий князь, що багато сил поклав для захисту Переяславщини і всієї Русі від степовиків. Літописець після його смерти записав: «І плакалися по нім всі переяславці, бе бо любя дружину… бе бо князь добр і крепок на раті і мужъством крепко показаяся і всякими добродетелями наполнен. О нім же україна много постона…»

Князь Володимир Ігоревич, перебуваючи в полоні, одружився з Кончаківною, і в них народилася донька. Влітку 1187 року разом з сім'єю він повертається (треба гадати, не без згоди Кончака) в Новгород-Сіверський. Там при хрещенні на пам'ять про визволення називає дочку Свободою.

Протягом наступних двох років за допомогою інших князів Ігор викупив або виміняв усіх бранців.

Овлура Ігор пізніше одружить з дочкою Рагуїла, наділить землями та іншими угіддями, і колишній половецький чабан стане руським боярином.