Іван Єфремов - На краю Ойкумени

Пандіон відчув одночасно і радість і острах, м'язи його напружилися, він мимоволі взявся за держак батьківського меча. Прошепотівши кілька молитовних слів своєму покровителю і прабатьку Гіперіонові, юнак пішов крізь гущавину просто на голоси. В гущавині було душно, різкі ароматичні пахощі утруднювали і без того затамоване дихання.

Обережно обминаючи високі кущі з величезними колючками, пробираючись між стовбурами суничного дерева з його тонкою світлосірою гладенькою корою, Пандіон наблизився до групи миртових дерев, що суцільною стіною перетинали йому шлях.

Серед густого листя висіли грона білосніжних квітів. На мить перед Пандіоном виник образ Тесси — миртове дерево на його батьківщині було присвячене дівочій юності. Голоси тепер чулися зовсім близько — люди чомусь говорили приглушено, і юнак зрозумів, що він невірно визначив відстань. Рішучий момент настав. Пандіон, зігнувшись, пірнув під низеньке гілля і обережно розсунув його руками: на галявинці, порослій свіжою травою, він побачив незвичайне видовище.

В центрі галявинки лежав величезний білосніжний бик з довгими рогами. По блискучій, випещеній шерсті тварини на боках та морді були розкидані дрібні чорні плямки.

Віддалік у затінку розташувалася група: юнаки, дівчата і літні люди. Стрункий чоловік з кучерявою бородою, — з золотим обручем на голові, одягнений в коротку сорочку, стягнуту бронзовим поясом, виступив наперед і подав якийсь знак. Враз із групи відокремилася дівчина, загорнута в довгий важкий плащ. Вона піднесла руки вгору, і від цього руху плащ упав. Дівчина лишилася в самій набедреній пов'язці, яку тримав широкий білий пояс, обшитий пушистим чорним шнуром. Синявочорне волосся було розпущене, на обох руках вище ліктів виблискували вузькі браслети.

Швидкими, легкими кроками, наче танцюючи, дівчина наблизилася до бика і раптом завмерла, щось викрикнувши гортанним голосом. Сонні очі бика розплющились і заблищали, він підігнув передні ноги й поволі підвів важку голову. З різким криком дівчина стрілою метнулася вперед і стрибнула на спину велетенської тварини.

Бик трохи піднявся на передніх ногах і високо задер толову. Дівчина притиснулась до крутого спаду широкої спини, однією рукою вчепилася за роги, другою обхопила непомірно товсту шию тварини. Пандіонові добре видно було суворе обличчя дівчини з міцно стуленими губами. Контраст між красивими, але велетенськими формами тварини і струнким людським тілом приголомшив Пандіона. З глухим ревом бик зірвався на ноги і зробив стрибок з дивовижною для його велетенського тіла легкістю. Дівчина вперлась руками в могутню холку тварини і перевернулась через голову. Вмить вона пролетіла між ногами бика і стала на ноги за три кроки від страховища. Витягти наперед руки, дівчина плеснула в долоні і знову різко скрикнула. Бик опустив роги і люто кинувся до неї. Пандіон жахнувся: загибель прекрасної і відважної дівчини здавалася неминучою. Забувши про необхідну обережність, юнак вихопив меч і хотів вискочити на галявину, але дівчина знову з невловимою швидкістю стрибнула на бика і, поминувши опущені смертоносні роги, вже сиділа на його спині. Оскаженіла тварина з грізним ревом помчала по лужку, зриваючи копитами під собою землю. Юна переможниця спокійно сиділа на розлютованому бику, міцно стискаючи колінами його круті боки, що роздувалися від частого дихання. Бик підлетів до групи людей, що вітали його радісними криками. Дзвінкий сплеск в долоні — дівчина відкинулася назад І стрибнула на землю, опинившись позаду тварини. Схвильовано дихаючи, вона приєдналася до глядачів.

Бик з розгону помчав до краю галявини, повернувся і кинувся до людей. Наперед виступило відразу п'ятеро — троє юнаків і дві дівчини. Попередня гра пішла більш прискореним темпом. Бик, хриплячи, з тупотом кидався на молодих людей, що відвертали його увагу криками та ударами в долоні, а ті перестрибували через нього, вискакували йому на спину, на мить притискалися до нього збоку, спритно уникаючи страшних рогів. Одна з дівчат ухитрилася сісти верхи просто на шию бика, поперед опуклої міцної холки. Очі тварини вилізли з орбіт, піна заклубочилась на морді. Опускаючи голову, майже упираючись носом в землю, бик намагався скинути безстрашну вершницю. Вона відкидалася назад, чіпляючись за холку, закинутими назад руками, і упиралася ногами в основи ушей. Протримавшись кілька секунд, дівчина стрибнула на землю.

Юнаки і дівчата стали одне за одним на деякій відстані і по черзі перестрибували через тварину, що на них налітала. Гра тривала довго, — бик гасав із страхітливим ревом, загрожуючи смертю, а гнучкі людські постаті безстрашно миготіли навколо.