Іван Єфремов - На краю Ойкумени

Мікени — ще величніші. Це місто розташоване на вершині високого горба, ворота з величезного каміння закриті мідними гратами. Далеко видно великі будівлі з рівнини, що оточує горб.

Хоча ще свіжі і яскраві фарби стінного розпису в палацах Мікен, Тірінфа та Охромен, хоча й досі по гладеньких дорогах, викладених великим білим камінням, іноді проносяться колісниці багатих землевласників, але все більше заростають травою забуття ці дороги, двори спустілих будинків, навіть схили могутніх стін.

Давно минули часи багатства, часи далекого плавання в казковий Айгюптос. [18] Айгюптос — грецька назва стародавнього Єгипту. Походить від перекрученого єгипетського Хет-Ка-Пта. Палац духа Пта — друга назва міста Білих Стін, Мемфіса. Тепер навколо цих міст оселилися сильні фратрії, що мають багато воїнів. Їхні начальники підкорили собі все навкруги на великій відстані, захопили міста в свої темени, [19] Темен — земельний наділ великого вождя. приборкали неміцні роди й оголосили себе володарями країни і людей.

Тут, в Енніаді, ще нема таких могутніх вождів, як нема міст і красивих храмів. Але зате там більше рабів— жалюгідних рабів, як чоловіків, так і жінок, що втратили волю. І серед них не тільки бранці, захоплені в чужих країнах, але й раби з своїх же земляків, що належать до бідних родів.

А що вже й казати про чужоземних мандрівників: коли за їхніми плечима не стоїть могутня фратрія або плем'я, з яким сваритися небезпечно навіть сильним вождям, або коли нема у мандрівника численної дружини воїнів, тоді тільки два шляхи можуть бути у нього — смерть або рабство.

— Пам'ятай, Пандіоне, — художник схопив юнака за обидві руки: — ми живемо в суворий і небезпечний час: роди і фратрії ворогують між собою, спільних законів не існує, постійний страх рабства висить над головою кожного мандрівника. Ця чудова країна не придатна для мандрівок. Пам'ятай, що, покинувши нас, ти опинишся на чужині без притулку і без закону, кожний може тебе скривдити, або навіть убити, не боячись пені та помсти. [20] Вбивця піддавався кривавій помсті з боку родичів, але він міг заплатити пеню за згодою і тим самим уникнути переслідувань. Ти одинокий і бідний, я теж нічим не зможу допомогти тобі — отже, ти не збереш навіть маленького загону! А сам ти загинеш дуже швидко, якщо тільки боги не зроблять з тебе невидимку. От бачиш як, Пандіоне, хоч здається так просто: пропливти протокою тисячу стадій від нашого Ахелойового мису до Корінфа, звідки півдня треба їхати до Мікен, день до Тірінфа і три до Охромен, але для тебе це все одно, що вирушити за межі Ойкумени! — Агенор встав і попрямував до виходу, а за ним пішов юнак. — Ти став рідний мені і моїй дружині, але я не кажу про нас… Уяви собі страждання моєї Тесси, коли ти животітимеш десь у рабстві на чужині! Пандіон густо почервонів і нічого не відповів. Агенор відчував, що не переконав Пандіона, а той в нерішучості вагався між двома могутніми поривами: одним, що утримував його на місці, і другим, що вабив його в далечінь, незважаючи на неминучу небезпеку.

І Тесса, не знаючи, як буде краще, то повставала проти його мандрівки, то, сповнена благородної гордості, умовляла Пандіона їхати.

Минуло кілька місяців, і коли весняні вітри принесли з-за протоки [21] Мається на увазі Корінфська затока. слабкі пахощі квітучих пагорбів та гір Пелопоннесу. Пандіон остаточно вибрав свій життєвий шлях. Тепер його чекало єдиноборство з чужим і далеким світом. Півроку, які він хотів прожити далеко від рідних місць, уявлялися йому цілою вічністю. Часом Пандіона бентежило почуття того, що начебто він назавжди залишає свою батьківщину… За порадою Агенора та інших мудрих мужів селища, Пандіон їхав на Кріт — батьківщину стародавньої культури, де жив морський народ. Хоча величезний острів був посеред моря, і до того ж незрівнянно далі від стародавніх міст Беотії та Арголіди, [22] Область у східній частині Греції. подорож туди здавалася далеко безпечнішою для самотнього мандрівника.

Острів, що лежав у центрі морських шляхів, був заселений тепер різними племенами. На берегах його завжди зустрічалися чужоземці — купці, моряки, вантажники. Різномовне населення Кріту займалося торгівлею і жило в більшій злагоді, ніж Еллада, і краще ставилося до приїжджих. Тільки в глибині острова, за гірськими перевалами, ще жили нащадки стародавніх племен, які вороже ставилися до чужинців.

Пандіон мав переправитися через Калідонську затоку на гострий мис, розташований проти нижньої Ахайї, і тут найнятися веслярем на одно з суден, що відпливало на Кріт з вовною після зимової перерви: в бурхливу пору року вутлі судна уникали далеких плавань.