Aldivan Teixeira Torres - Противоборчi Сили

- Бачите цю сумку? Це буде моїм єдиним супутником (крім вас, читачів) у подорожi, яку я готов здiйснити. Я шукаю мудрості, знання та задоволення від своєї професії. Я сподіваюсь, що ви розумієте і схвалюєте прийняте мною рішення. Пiдiйдiть; обіймить мене та побажайте менI найкращого.

- Сину мiй, забудь про свої цілі, бо вони неможливі для таких бідних людей, як ми. Я тисячу разів казала: ти не станеш кумиром чи кимось накшталд цього. «Зрозумій: ти не народився для того, щоб бути великою людиною», - сказала Джулієта, моя Мати.

-Послухай нашу маму. Вона знає, про що вона говорить, і це абсолютно правильно. Твоя мрія неможлива, тому що в тебе немає таланту. Прийми те, що твоя місія просто бути простим вчителем математики. Ти не підеш далі, ніж це, - проговорила Далва, моя сестра.

-Тому, немае обмiймiв? Чому ви не вірите, що я можу бути успішним? Я гарантую вам: Навіть якщо мені треба сплатити для того, щоб здійснити свою мрію, - я стану успішним, бо велика людина - це та людина, хто вірить в себе. Я здiйсню цю подорож, і я відкрию все, що потрібно розкрити. Я буду щасливим, бо щастя полягає в тому, що Бог стежить за всім навколо нас, щоб ми стали переможцями.

Сказавши це, я прямую до дверей з упевненістю, що я буду переможцем у цій подорожi: подорож, яка приведе мене до невідомих напрямків.

Давним-давно я почув про надзвичайно непривітну гору в районі Пескейри. Це частина гірського хребта Ороруба (назва мiсцини), де мешкають корінні жителі Ксукуру (Xukuru). Кажуть, що вона стала святою після смерті загадкового цiлителя в одному iз племен Ксукуру (Xukuru). Вона здатна зробити будь-яке побажання реальністю, якщо цілі є чистими та щирими. Це відправна точка моєї подорожі, метою якої є зробити неможливе можливим. Чи вірите ви, читачi? Тодi, залишайтеся зі мною, звертаючи особливу увагу на мою розповідь.

Їдучi трасою BR-232 до містечка Пескейра, приблизно за п'ятнадцять верст від центру, розташоване Mімозо, яке є одним iз його районів. Сучасний, нещодавно збудований міст, дає доступ до місця, яке знаходиться між горами Мімосо та Ороруба, якi омиваются річкою Мімосо, що тече в глибину долини. Священна гора знаходиться саме в цьому місці, і саме туди я їду.

Священна гора розташована поряд з цим районом, і за короткий час я стою біля її підніжжя. Мій розум зацiкавився далеким часом уявляючи невідомі ситуації та явища. Що чекає мене під час сходження на цю гору? Це, безумовно, буде відродження та стимулювання досвіду. Гора не висока (2300 футів = 70,104 м) і з кожним кроком я почуваю себе більш впевненою, але в очікуваннi чогось. На думку приходять спогади про тяжкi переживання, якими я жив на протязi двадцяти шести років. У цей короткий період було багато фантастичних явищ, що змусило мене повірити в те, що я був особливим. Поступово я можу поділитися цими спогадами з вами, читачами, не соромлячись. Однак, ще не час.

Я буду продовжувати шлях вгору в пошуках всіх своїх бажань. Це те, на що я сподіваюся, і вперше я втомився. Я проїхав половину маршруту. Я не відчуваю фізичного виснаження, але в основному душевно, через дивні голоси, що вимагають від мене повернутися. Вони трiшки наполягають. Однак я легко не здаюся. Я хочу досягти вершини гори, чого б це менi не стоїло. Гора дихає на мене запахом змін, що виливається для тих, хто вірить у її святість. Коли я туди дістаюсь, я думаю, що точно знаю, що потрібно зробити для того, щоб досягти шляху, який веде мене в цю подорож, на яку я так довго чекав. Я тримаюся своєї віри і своїх цілей, бо я маю Бога, який є Богом неможливого. Давайте продовжимо шлях.

Я вже пройшов три чверті шляху, але все-таки мене переслiдують голоси. Хто я? Куди я йду? Чому я відчуваю, що моє життя різко зміниться після досвіду на горі? Окрім голосiв, мені здається, що я на дорозі один. Чи можуть інші письменники відчути те ж саме, коли йдуть священними шляхами? Я думаю, що мій містицизм буде вiдрiзнятися вiд будь-якого іншого. Я повинен продовжувати, треба перемагати і протистояти всім перешкодам. Терни, що завдають шкоди моєму тілу, надзвичайно небезпечні для людей. Якщо я переживу цей підйом, я вже вважаю себе переможцем.

Крок за кроком, я ближче до вершини. Я вже за кілька метрів від неї. Піт, що ллється з мого тіла, здається, добре змiшався зi священними ароматами гори. Я ненадовго зупиняюсь. Чи будуть стурбованi мої близькi? Насправдi, зараз це не має нiякого значення. Зараз я повинен думати про себе, щоб дістатися до вершини гори. Вiд цього залежить моє майбутнє. Ще кілька кроків, і я дiстався вершини. Дує холодний вітер, терзаючi голоси плутають мої міркування, і я почуваю себе не добре. Голоси кричать: