Від Філіпа притьмом зажадали пояснень. Ось що він розказав:
— Того дня, коли ви, — обернувся він до Шарлюна, — востаннє полювали оленя, — я волочився за вами, хоч ви про те й гадки не мали. Шпиндель дременув до селища, і ви намірились обложити його в пінійовому гаї. Я загубив ваш слід і повернув праворуч, на головну алею. Шпиндель стояв на перехресті й щось жував. Я глянув — і на мені шкіра отерпла: то була довга зчорніла галузка, яка скраю курилася…
— Не може бути! — вигукнув Шарлюн. — Де ж він її взяв?
— Гадаю, що на ближчій віллі незадовго перед тим пекли морського вовка по-тутешньому — себто завинувши в сухий кріп. Коли риба спеклася, вогонь погасили, а в'язку поклали на підвіконня чи десь біля порога, Шпиндель саме пробігав повз, а що цій бісовій тварині все смакує,— він пхнув писок у в'язку й хапнув найдовшу галузку. Я хотів був її забрати. Та де там — він знавіснів і погнав за мною до пінійового гаю. Небавом зайнявся підлісок, а тоді — й хатини.
— То Шпиндель мусив би тут сидіти на почесному місці! — захоплено вигукнув Шарлюн. — Аби не він — не було б нового могіканського селища! Піднімемо келиха за Шпинделя!
Мадмуазель Блан майже не втручалася до розмови, лиш усміхалась, радіючи з цих веселощів, що поєднали самітніх старих і чудових дітей, яким вона була за вчительку.
Проте до її радості долучався й смуток. Одчайдушний Шарлюн забився об заклад — і виграв, але грі вже настав кінець! Ще недавно Міке сказала: «Ніколи в житті я більше не побачу такої краси!». В цих простих словах відбився й безмежний жаль за минущою красою, і мрії дівчинки, яка переживала золоті свої літа, й жадання, щоб ці літа ніколи не минали.
— Ні! Не треба ніколи ні за чим жаліти! — мовила подумки мадмуазель Блан. — О кожній порі життя, за кожної оказії, навіть у найтяжчих спитках дзиґар часу відбиває у вірних серцях кращі години з минулого!
Еспадрільї— полотняні черевики з мотузяною підошвою.
Містраль— ураганний вітер, що віє з гір у Південній Франції (Провансі).
Вар— річка й назва департаменту у Франції.
Тартарен— герой роману французького письменника Альфонса Доде «Тартарен Тарасконський».
Mouillecanne( франц .) — мокрий очерет.
Арпан— давня французька міра довжини (від 30 до 50 арів).
Йдеться про т. з. старі франки, які були в обігу до 1960 р. 1 січня 1960 р. у Франції проведено реформу й запроваджено нову грошову одиницю — новий франк, що дорівнює 100 старим.
Буйябес— популярна на півдні Франції — в Провансі — страва: юшка з риби, вареної у воді або вині, присмачена часником, петрушкою, шафраном, перцем, лавровим листом.
Тобогган— вид спортивних саней.
Набоб— казковий багач.
Тартана— вітрильне судно, пристосоване для прибережного плавання.
Блокшив— корпус роззброєного або позбавленого обладнання судна, пристосований на житло, склад тощо.
Еннін— середньовічний головний убір для жінок.
Сарабанда— старовинний танок іспанського походження.
Несесер— подорожня скринька або валізка, де тримають предмети туалету тощо.
Смокінг— піджак з чорного сукна з шовковими вилогами.
Французьке cuculle має два значення: 1) Клобукабо кукіль— рослина; 2) Клобук— каптур на чернечій рясі.
Гра слів: французькою мовою вирази «Верхній Рейн» і «високий поперек» звучать однаково, хоч пишуться по-різному.