Джон Макспедден - Робін Гуд

Мені треба відлучитися в Ноттінгем, друзі,— гукнув він. — Люб'язний шериф давно вже мріє зустрітися зі мною. Певне, він зможе розповісти про останні новини графства — докінчив Робін, маючи на увазі таємниче зникнення Маленького Джона.

Дехто просився супроводити його, але Робін рішуче відмовив.

Ні, — сказав він усміхаючись, — шериф мені добрий друг, і немає підстав сумніватись, що ми з ним порозуміємося. Одначе про всяк випадок чекайте мене край лісу навпроти західної брами. Можливо, вам знайдеться робота ще до завтрашнього вечора.

З цими словами Робін подався до дороги, що вела в Ноттінгем. Вийшовши з лісу, він, як і першого разу, трохи затримався, аби уважно оглянути, чи вільний шлях. Раптом з-за повороту дороги долинуло торохтіння й поскрипування воза, а невдовзі з'явився і сам віз, на якому, поверх цілої гори м'яса, сидів огрядний різник і підбадьорливо посвистував на конячину, що ледве спромогалася тягти цей вантаж.

Доброго ранку, друже, — привітався Робін до різника. — Звідки ти й куди везеш оце м'ясо?

Доброго ранку, — стримано, але ввічливо відповів той. — Кому яке діло, де я живу? Я — звичайний простий різник і їду в Ноттінгем торгувати м'ясом. Зараз базарний тиждень. Одвезу цю яловичину та баранину, воно, гляди, й забряжчить у кишені,— додав він і голосно засміявся з власного дотепу. — А звідки ти сам?

Я йомен з Локслі. Люди звуть мене Робіном Гудом.

Клянусь усіма святими, ти прийшов мене пограбувати! — злякано вигукнув різник. — Мені не раз доводилось чувати, як ти полегшуєш гаманці товстопузих попів та лицарів. А я ж тільки бідний різник, який сподівається виторгувати трохи грошей, аби сплатити податки.

Заспокойся, добрий чоловіче, і не бійся мене, — мовив у відповідь Робін. — Я не візьму в тебе жодного пенні, бо люблю чесні саксонські обличчя і намагаюсь жити у дружбі з своїми сусідами. Але я хочу купити твій товар за добру ціну, — Він витяг з-за пояса туго набитий гаман і вік далі.— Сьогодні я охоче побуду різником і побазарюю в Ноттінгемі. Ти згоден продати мені своє м'ясо, разом з возом і конячиною, за п'ять марок? Адже така купівля не буде насильством і не завдасть тобі збитку?

Дай тобі боже здоров'я, добрий Робіне! — радісно вигукнув різник, — Звичайно, згоден!

Він поквапливо зіскочив з воза і передав Робіну віжки в обмін на гаман з грішми.

Зажди хвилинку, — з усмішкою сказав Робін. — Нам ще треба обмінятися одягом. Забирай мій та мерщій катай додому, щоб королівські лісники не продірявили на тобі цю ненависну їм зелену одежину.

По цій мові Робін натягнув на себе різникову блузу та фартух і, скочивши на воза, весело покотив по дорозі до міста.

Прибувши до Ноттінгєма, він бадьоро привітався з насупленим вартовим, що стояв біля міської брами, і невдовзі вже виїхав на базарний майдан. Робін сміливо спрямовував свою конячину туди, де виднілися рундуки різників. Він навіть уявлення не мав, які зараз ціни на м'ясо, але, удаючи з себе простачка, почав голосно пропонувати свій товар:

— Нумо, дівчатка!

Гей, молодички!

Є на печеню вівці, телички!

М'ясо свіженьке, м'ясо хороше

Швидше витрушуйте з фартухів гроші!

Кожній на пенні — що коштує три,

За поцілунок — даром бери!

Коли люди второпали, який пришелепкуватий цей різник, вони тісно обступили його віз, бо Роб і справді продавав своє м'ясо втричі дешевше, ніж інші. А кільком дівчатам-служницям з грайливими очима так сподобалось його миловидне обличчя, що вони залюбки дозволили різникові поцілувати себе на додачу до товару.

Проте іншим різникам дуже не сподобалась така торгівля, і вони, зібравшись разом, почали перешіптуватись.

Бач який гультяй, — сказав один, — не інакше як продав батькову землицю і оце вперше виїхав на базар.

Та він просто злодій, — мовив другий, — Убив різника на дорозі і вкрав його воза з м'ясом.

Робін чув ці розмови, але у відповідь тільки ще веселіше сміявся й голосно наспівував пісню. Дивлячись на нього, люди й собі сміялись і все тісніше обступали його віз. А коли яка-небудь гарненька рожевощока дівчина погоджувалась, щоб Робін поцілував її, натовп аж лягав від реготу.

Тоді решта різників зметикували, що треба діяти хитрістю, і звернулись до Робіна з такими словами:

Послухай, брате, якщо хочеш торгувати м'ясом разом з нами, ти повинен вступити в нашу гільдію і дотримуватись наших правил торгівлі.

Сьогодні ми обідаємо в замку шерифа, — сказав інший, — запрошуємо і тебе до нашого гурту.