Стрілка (присвистує)
— Ось такі бурундучки…
Друга дія.
РОЗСТРІЛ КОЛОНИ.
1 сцена
Тесей біля стрічки новин, наспівує.
— «А подмога не пришла, подкрепленье не прислали, вот такие, брат, дела…»… Жорстяк там в Іловайську, десять діб бійці кликали на допомогу, і все дарма. Пресслужба: «стали в колони, почали вихід»… Це вже читав… «Через обстріл «гуманітарного коридору», який терористи мали надати для відходу сил АТО з-під міста Іловайська Донецької області, сотні українських військових були вбиті, сотні — потрапили в полон», — розповідають очевидці, місцеві жителі… Жах. Може, щось сплутали ті місцеві?.. Бо неофіційне повідомлення… Що там кажуть вороги?.. Міністр оборони ДНР — «Ряд вооруженных подразделений украинской армии начал движение по выходу из окружения, эти действия не имеют никакого отношения к гуманитарному коридору, это военная операция по прорыву». Схоже, хтось когось дурить. Кілька діб без їжі та води, з пораненими, а зелений коридор — виходить, блеф… «Обстановка навколо стану українських військових під Іловайськом спеціально нагнітається російськими спецслужбами, аби дискредитувати військове командування України. Іловайськ використовують для нагнітання атмосфери, — на брифінгу повідомив журналістам радник міністра оборони. Мовчав би, хто кого використовує… Ох… Таки правда… Боєць, позивний Полтава, телефоном. «В чистому полі прямий обстріл колони із артилерії та танків. Жодного коридору, добровольців злили, зрадили, тупо розстріляли. Там з одного боку танкова дивізія, з іншої — полк ВДВ. Вони нас чекали, встигли підготуватися. Всю бронетехніку — із одного пострілу… Машину він бачив, яка вирвалася, декілька бійців зверху, мчали у ближчу «зеленку», на ходу підбираючи піших, які встигали вчепитись за метал…і по своїм же трупах, по деревах, через яри, під обстрілом, як у тирі… Каже, «пекло опустилось на землю». ...А далі?... Боєць, позивний Давід — «побратими, хто лишився живий, зараз вирішують, чи здаватися в полон, і думають, чи є хоч який-небудь інший вихід»...
2 сцена
Мартинов і Червонець у карти місцевості.
Мартинов
— Выходим на Красносельское и ждем колонну. Им скажут выходить по зеленому коридору. Там чистое поле. Будем удобрять на озимые.
Червонець
— Понял.
Мартинов
— Не понял, а «так точно, товарищ майор».
Червонець
— Понял.
Мартинов
— Тебе на голову в шахте вагонетка не падала?
Червонець (піднімає автомат з парти, дивиться на курок, перевіряє пальцем, далі кладе на місце автомат, Мартинов уважно стежить за його діями — його автомат далеко)
— Пока нет
Мартинов (примирювально)
— Вообще-то «никак нет, товарищ майор», ну да ладно. Твоя бывшая — украинка, оттого злая такая?
Червонець
— Никак нет, товарищ майор, русская. Это я — украинец.
Мартинов
— Что-то я чего-то не понимаю…
Червонець
— Так точно, товарищ майор, не понимаешь. Поехали!
3 сцена
Поле, залишки згорілих машин. Бійці підходять по одному.
Лавр
— Мої всі на пожарці були. Я не встиг до них залізти, якісь секунди, ще й образився, що поїхали. Танк і два ПТУРи. Всіх, всіх немає… Восьмий, Тур, Ред, Бані, Ахім…
Слон
— Если идти в плен, русский офицер дал слово чести, что не убьет. Только что для него честь? Там уже гора автоматов сложена. Раненых берут. Один ко мне подходит, говорит, забинтуй мне голову, чтобы с кровью — пойду как раненый, а то узнают — убьют. Я, говорит, главный герой Майдана.
Велес
— И что ты?
Слон
— Забинтовал. Фуфло он, а не герой. Ты-то как?
Велес
— Буду выходить. Мне в плену делать нечего. Узнают — убьют. Я же раньше опером был, два года как на пенсию вышел. Моих крестных половина ополчения.
Слон
— Вместе пойдем. Мне тоже в плен нельзя. А то еще штабс-капитан Рыбников заговорит во сне на родном японском языке…
Поет
— А я все хотів спитати, де ти так російську мову і літературу вивчив? Батьки?
Слон
— Так Брайтон. Там никто по-английски не говорил. Приехали в чужую страну, но уверены, что все их порусски поймут. «В чужой монастырь со своим уставом». Я поэтому и понял, что тут, на Донбассе, произошло — такое же переселение русских, уверенных, что они у себя дома. Ты идешь или остаешься?
Читать дальше