Борис Грінченко - Серед бурі

Одна була, та ще приймак... За пана

Багатого віддать її хотів.

А тут Василь підскочив, та вернувся

Із гарбузом, бо був тоді малим

Хоружим він у сотні... Дак Оксана

Сама тоді вже утекла із ним.

Розлютувавсь Свирид і відцурався

Навік дочки.

Жилинський

Дак он се через що

Він хоче сам занапастити зятя!..

(До Лясковського.)

Того ж ти так на раді обставай

За те, щоб нам з ляхами биться й далі?

Лясковський

Так ліпше ми захистимо себе:

Як будемо кричати скільки сили

Про ворогів треклятих та про бій,

То й вірити нам будуть, скажуть: певні.

Ми ж нищечком ізробимо своє.

Та ще і те: коли б сам Коваленко

Ляхам оддавсь,- пропали бариші!

Старовський

А як же ми умовимся з Ханенком?

Лясковський

Я завтра сам із Кальника піду

Вночі до їх і там з самим Ханенком

Погоджуся.

Старовський

Се до ладу... іди!

Лясковський

А мій Крутько підкручує тут добре.

Багато вже до нас прихильних є.

Старовський

Нам їх тепер ще більше буде треба:

Як Василя приборкаєм, то все

Ізробимо, а з ним, то важча справа,

Силкуймося, щоб прихилить народ.

Лясковський

Тепер же ми ходім іще на шанці,

Щоб бачено, що пильні й щирі ми.

Жилинський

А що ж, ходіть! Обійдемо та й спати.

Вдягаються й виходять. Завіса спадає.

ОДМІНА ДРУГА

Ніч. Майдан серед Калмику великий. Будинки старосвітські, вікна вузькі, покрівлі гонгові й солом'яні, високі й гострі. Ніч не місячна, але досить видко. Чути, як перегукається варта: "Вартуй! Вартуй!" - гукає з одного боку. "Вартуй!" - озивається з другого, а ще десь далі ледві чуть: "Вартуй!" Як одслонюється завіса, то на майдані порожньо. Трохи згодом чути ходу. Виходять Лясковський, Старовський та Жилинський, ідучи через майдан од Лясковського до шанців.

Лясковський

То правда є: сього Ханенка знаю.

Він так, як пес, виля своїм хвостом

Туди й сюди... Та нам дро те байдуже,-

Аби свого хоть з чортом досягти.

Старовський

Против ночі не поминай його!..

Лясковський

Ат, вигадки!.. А що се галас наче?

Ба ні, се спів.

Старовський

І справді щось співа.

Лясковський

Який се біс тепер співати сміє?

Чути гуртовий спів; пісня наближається, голоснішає, голоснішає. Входить гурт - чоловіка десять козаків трохи напідпитку. Безладно йдуть співаючи: 1

Гей гук, мати, гук,

Де козаки п'ють.

І веселая та доріженька,

Куди вони йдуть!

І веселая та доріженька,

Куди вони йдуть!

Куди вони йдуть,

Там бори гудуть.

Поперед себе та вражих ляхів

Облавою пруть!

Поперед себе та вражих ляхів

Облавою пруть!

Зібрались вони

Під рясні дуби

Та чекають отамана

На раду собі.

Та чекають отамана

На раду собі.

Отамане наш,

Не дбаєш за нас,-

Ось бач - наше товариство

Як розгардіяш!

Ось бач - наше товариство

Як розгардіяш!

Лясковський

А чого б же воно, бісові сини, не було розгардіяшем, коли ви, отак упившися, серед ночі галасаєте?

Козак 1

Отамане наш!.. Ми ж хоч і впилися, дак за твої ж і гроші... Їй же богу, та й годі!.. Ти ж їх сам нам давав та ще й казав: "Нате вам, хлопці, бо я сотник добрий". І ми хлопці добрі, а в жидівочки Рухлі горілка прихована... Дак ми за твої гроші й теє... За твої гроші й за твоє здоров'я, бо ти ж у нас сотник добрий... Ти ж давав...

Лясковський

Давав, бісова патяко, давав!..

Але хіба я вам казав упиватися?

Козак 2

Та ми, пане отамане, се й без казання знаємо.

Лясковський

Хоч би вже трошки пили, а то так!..

Козак 3

Сама душа міру знає!

Чоловік не скотина: більш відра не вип'є.

Лясковський

Та ще й зіпаєте на все п'яне горло! Цитьте мені зараз, а то як почує полковник, то він ізвелить вас до гармати прикувати.

Козак 3

А нам начхать на полковника, бо ми любимо сотника

Козак 1

Щоб я здох - любимо! Давай я тебе, пане сотнику, поцілую! Обнімаючи цілує. От добрий сотник!.. Не гордий!

Дехто з козаків

А не гордий!.. Ні!

Козак 3

І випити дає.

Лясковський

Чуєте ж, хлопці: цитьте, не ячіте!

Ви ж знаєте, який полковник лютий.

Мені ж вас жалко.

Козак 2

Ой спасибі тобі, братіку, що ти нас жалієш!..

Лясковський

Ну йдіть же, хлопці, та лягайте спати!.. Та нищечком... Щоб вас ніхто не чув! А то вдруге ніколи й шеляга не дам за вас шинкарці.