Борис Грінченко - Серед бурі

А він там десь ще дляється, бариться…

Жилинський

Мов не його судитимете ви,

А сам він вас.

Лясковський

Він не шанує ради.

Білоченко

Поспіємо!.. От зараз прийде він…

Нема чого заздалегідь горлати…

Та он і йде…

Горленко

Іде... і писар з ним…

Василь Коваленко - з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький - писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.

Коваленко

(скидаючи трохи шапку.)

Здорові, панове молодці!

Дехто

Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.

Коваленко

Ну, раду починаймо!..

Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.

Старовський

Хто ж зніме річ?

Лясковський

Та хто ж, коли не ти?

Єси ж суддя, а се в нас судне коло,

То вже ж тобі і бути речником.

Голоси

Хай буде так!... Суддя нехай питає!..

Старовський

Спасибі вам, панове молодці!..

Ось слухайте ж, панове отамання,

Громадськії мужі і ви усі

Товариші і братчики козацтво!

Що сталося учора - звісно всім:

Упущено ляхів до нас у місто,

А вартовий їх сам же і пустив;

Нехай теперь він нам і оповість,

Як сталось те.

Вартовий

(Виступає з-за стовпища).

Та сталось так воно:

Вночі когось приводе пан полковник…

По-темному не розібрав я - хто…

Звелів його він випустити в браму,

Тоді сказав: "Коли хто уночі

Постукає до брами й гасло скаже:

"Брід перейшов", то ти того пусти».

Я довго там стояв, було все тихо,

А далі, так опівночі вже,- стук

У браму щось. Питаю: хто там стука?

Воно ж мені: "Брід перейшов,- пусти!»

Я відчинив - коли їх ціла купа…

І оком я змигнути не поспів -

Всі як сунуть!.. Мене з їх хтось ударив.

Додолу збив... Коли, на щастя, тут

Пан Горленко настиг, і бій зчинився…

А потім я до вас ото прибіг...

Старовський

Полковнику Василю Коваленку!

Чи так було, як вартовий казав?

Коваленко

Увечері учора я покликав

Карпа Ганька до себе й наказав,

Щоб він удягсь у просту свиту й вийшов

У браму ту; щоб у долині він,

Петра Гайду, мірошника, знайшовши,

Йому мою цидулу доручив

І наказав, щоб той до Дорошенка

Відніс листа; Карпові ж я звелів

Вертатися. Коли ж Петра не буде,

То сам нехай до гетьмана іде...

Всі посланці, яких ми посилали,

Погинули: я, зради боячись,

Так нищечком послав Карпа, що знати

Не міг ніхто... то й вартовий не знав,

Хто йде й чого... Карпа я сам проводив,

Сам випустив, (і так усе було,

Як вартовий нам зараз оповів.

Старовський

Іще скажи: чи міг почути хто,

Як ти казав Карпові й варті гасло?

Коваленко

Я думаю: ніхто того не чув.

Старовський

То з двох одно тепера має бути:

Або се ти переказав ляхам

Про гасло те, щоб увійшли до міста!..

Або зробив ту збродню вартовий.

Вартовий

Я не робив того, я свідчусь богом!..

Пан Горленко те знає, ввесь той час

Він там стояв, біля гармати зараз...

Горленко

Я оддалік стояв, і бачив я,

Як посланця приводив пан полковник;

Розмови їх почути я не міг,

А бачив все: нікуди не відходив

Сей вартовий, не розмовляв ні з ким.

Старовський

То і не міг ляхам сказати гасло…

Полковник же…

Крицький

Міг виявить Карпо…

Лясковський

Він не такий козак, щоб те зробити,

І ми ж усі тут знаємо Карпа.

Голоси

Та знаємо!.. Людина певна дуже!

Білоченко

Могли його вхопити там ляхи

І муками примусити сказати.

Старовський

Він не такий, щоб мук яких злякавсь:

Мордовано уже його аж двічі,

Як попадавсь до рук він ворогам,-

Чи ж виявив хоч кришечку він їм?

Голоси

Та що й казать! Душа в Карпа - то криця!

Крутько

Умре, а вже не пустить пари з уст.

Лясковський

А де ж Карпо? Чи вже він повернувся?

Голос 1

Нема його.

Голос 2

Не видно вже давно.

Старовський

Що мовиш? Га?

Голос 2

Та ще як позавчора

Ходили ми на виправу вночі,

То я його, вернувшися, й не бачив.

Лясковський

А вас тоді ляхи напали там

І вбили…

Голос 2