Джейсон Фрайд - Rework

Є декілька слів і фраз, що їх ніколи не варто вживати в бізнесі. Ні, мова не про ненормативну лексику. Це такі слова, як обов’язково, мусиш, не можу, це легко, усього лиш, єдиний, швидко . Вони, наче червона ганчірка перед очима бика, провокують ворожість і перекривають шлях для здорового спілкування. Уживання цих слів і фраз руйнує повноцінне обговорення і спричиняє затримки у виконанні проектів.

Використовуючи їх, ви створюєте чорно-білу ситуацію. Але реальність не буває чорно-білою, вона сповнена безлічі інших кольорів та їхніх відтінків. Коли ви звертаєтесь до людей цими словами, вони засмучуються або ображаються, і починаються проблеми. Таким чином ви вносите напругу та конфлікт у визначально безневинну ситуацію.

Що ж не так із цими словами? Спробуймо проаналізувати.

Обов’язково.Насправді не так і багато справ є обов’язковими. Замість казати «обов’язково», ви можете вжити такі фрази, як-от: «Можливо, варто було б», або «Що ви про це думаєте?», або «Як це звучить?», або «Як ви гадаєте, ми це подужаємо зробити?»

Не можу.Коли ви кажете «не можу», ви, швидше за все, можете. Часом навіть вживають «не можу» з протилежним значенням в одному контексті. «Наразі ми не можемо запустити цей продукт, бо він ще не готовий». І тут же: «Ми не можемо більше витрачати на це час, бо нам треба запускати продукт». Ці два твердження не можуть бути правдиві водночас. Чи — зачекайте хвильку — таки можуть?

Це легко.Зазвичай так кажуть про роботу, що її має зробити хтось інший. «Ти ж легко із цим впораєшся, правда?» Але завважте, що про свої власні завдання люди зовсім не схильні говорити як про «легкі». Самі вони для початку сказали б: «Дозволь мені спершу оцінити завдання», а от до інших вважають за прийнятне звертатися із вказівкою: «Виконай це завдання, воно легке».

Ці слова і фрази часто виринають і під час дискусій (також зверніть увагу на їхніх близьких родичів: «усі», «жодний», «завжди» й «ніколи»). Вони ускладнюють пошук рішення, бо заганяють учасників обговорення в кут, змушуючи робити вибір між двома протилежними позиціями. Поле для компромісу звужується. Люди стикаються лобами, розпалюються конфлікти.

Особливо небезпечними ці слова стають, коли їх вживають разом: «Нам обов’язково треба додати цю функцію. Ми не можемо без неї запускати продукт. Це всього лиш одна маленька дрібничка, тому впровадити її буде легко. Ви мусите швидко впоратися із завданням». Один невеликий абзац, а скільки зверхності! Це рецепт катастрофи.

Припиніть вживати слово «якнайшвидше». Це й так зрозуміло. Люди й самі хочуть зробити справу так швидко, як це можливо.

Якщо ви додаєте ярлик «якнайшвидше» до кожного свого запиту, ви таким чином даєте зрозуміти, що всі завдання мають однаково високий пріоритет. А коли всі справи мають найвищий пріоритет, то це означає, що жодна не має пріоритету. (Кумедно, що всі завдання мають найвищий пріоритет достоту до того моменту, коли вам на практиці не доведеться визначати черговість їх виконання.)

Слово «якнайшвидше» викликає інфляцію. Воно знецінює будь-який запит, що не має такої позначки. Ви й незчуєтеся, як єдиним способом змусити співробітників виконати роботу стане ця горезвісна наліпка «якнайшвидше».

Більшість справ не вартують такого істеричного поспіху. Якщо те чи інше завдання не буде виконане негайно, ніхто не помре. І ніхто не втратить роботу. І компанія не втратить купу грошей. Єдине, що може спричинити вимога «якнайшвидше», — це стрес на порожньому місці, що призводить до професійного вигоряння та ще гірших наслідків.

Тому прибережіть ці критичні вислови для критичних ситуацій, коли бездіяльність справді може обернутися дуже конкретними негативними наслідками. У всіх інших випадках — не зчиняйте паніки.

У кожного з нас виникають ідеї. Ідеї — безсмертні. Вони живуть вічно.

Але цього не скажеш про натхнення. Натхнення як свіжий фрукт або молоко: воно має обмежений термін придатності.