Марк Фалкс - Як керувати рабами

Після оформлення покупки вам треба подумати, яку роботу слід доручити своєму рабові. На нього можуть чекати найрізноманітніші завдання. Загалом раби діляться на два види: сільські та міські. Тих, хто працюватиме в сільській місцевості, можна навчити ремесел орача, садівника, водовоза, гончара, двірника і т. д. Рабині даватимуть лад одягу й домашньому начинню, прястимуть вовну або робитимуть масаж. Тих, хто працюватиме в міських господарствах, теж треба приставити до певних видів роботи. Так, вродлива жінка найкраще підійде для того, щоб прислуговувати за столом. Якщо ви заможні, то можете мати цілий почет рабів, кожен із яких виконуватиме свою конкретну роботу в домі. Це будуть носії, секретар, який уголос читатиме вам листи та писатиме відповіді на них. Інші можуть забезпечувати м’який музичний супровід під час трапез або працювати брамниками, наложницями, розпорядниками, посильними.

Рабині займаються хатньою роботою і дають приплід. Звичайно, люди із сумнівною репутацією купують їх і для роботи в домах розпусти. У наші дні багато римських матерів не бажають брати на себе важкі обов’язки вигодовування і виховання власних дітей і з радістю залишають цю роботу рабиням-годувальницям. Зауважмо, що вибрати правильну годувальницю дуже важливо, адже нерідко саме вона стає тією жінкою, яку ваша дитина вперше назве мамою. Коли йдеться про догляд за моїми дітьми, то в няньки я зазвичай беру тих рабів, яких мої рабині народили від мене. Раби, пов’язані з вами найтісніше, — це ті, хто доглядав за вами, коли ви були маленькими. Мій колишній наставник, Фелікс, відводив мене зранку до школи, оберігав від різних неприємностей і допомагав у всьому, від одягання до гри в гладіаторів. Звісно, йому дали таку роботу, бо нічим іншим він займатися не вмів. Як сказав великий афінський державний діяч Перикл, коли побачив раба, який упав з дерева і зламав ногу: «Щойно він перейшов у наставники».

Багато з рабів-наставників бувають дійсно високоосвіченими. Тільки вам вирішувати, чи потрібен вам абсолютно неосвічений помічник для ваших синів, на кшталт Фелікса, чи належним чином вихований раб, котрий допоможе їм розвиватися і зробитися справжніми державними діячами, якими б ви хотіли їх бачити. Найгірше використовувати за наставника для своїх дітей того раба, котрий лише краєм ока зазирнув у книжку, а вже забрав собі в голову, що він найрозумніший. Такі лише заважають належній освіті дитини, а іноді навіть нав’язують дітям свої обмежені уявлення. Це особливо важливо, бо такі наставники легко можуть наділити підопічних своїми хибами. Навіть Александр Великий, як кажуть, постійно потерпав через вади свого наставника Леоніда.

Остерігайтеся марнославства. Немає нічого вульгарнішого за соціального парвеню, у якого цілий сонм абсолютно непотрібних йому рабів займається всілякими дурницями просто через те, що господарю забаглося продемонструвати всім навколо своє непомірне багатство. Один мій знайомий вільновідпущеник тримав раба, чиєю функцією було нагадувати своєму господареві імена людей, яких той приймав. Уявіть, як це образливо для гостей, коли їхні імена нагадує хазяїнові якийсь раб! А ще гірше, коли цю роботу доручають старому слузі, який уже не годиться ні для чого іншого і від старості стратив розум. Він постійно помиляється, змушуючи всіх ніяковіти. Можливо, найкурйозніший випадок такого використанням рабів пов’язаний із багатієм на ім’я Кальвізій Сабін. Він успадкував величезний статок, але був неосвіченим, і пам’ять його була настільки поганою, що він не міг запам’ятати навіть імена героїв Гомерових поем. Бажаючи показати себе освіченою людиною й так довести, що заслуговує на багатство і високе становище, він за високу ціну купив кількох розумних рабів і примусив їх запам’ятати найвидатніші витвори літератури. Один мусив вивчити напам’ять усього Гомера, другий — Гесіода, а ще дев’ятеро завчили вірші дев’яти ліричних поетів. Їм довелося докласти немало зусиль, аби цього досягнути. А створивши це «коло літературознавців», він почав надокучати гостям за обіднім столом: щохвилини просив когось із них процитувати кілька поетичних рядків, щоб раби їх продовжили. Сабін запевняв, що ці раби коштували йому цілого статку. Щиро кажучи, така сама кількість шаф, наповнених книжками, обійшлася б йому дешевше.

Звичайно, не всі раби належать таким ексцентричним приватним особам. Держава теж використовує багато рабів для виконання таких робіт, як ведення обліку і ремонт доріг. Якщо ви захочете придбати невільників, які вже спізнали подібну працю, це може виявитись корисним грошовим вкладенням, адже вони не будуть дуже виснаженими і зрадіють можливості попрацювати в менш формальній атмосфері приватного домогосподарства, хоч і зі зниженням статусу. Та навіть за державними рабами потрібно пильно наглядати. Коли імператор Траян послав Плінія [17] Пліній Молодший (61–113 рр.) — давньоримський політичний діяч, письменник, адвокат. до римської провінції Віфінії для розслідування можливих випадків корупції, той виявив, що засуджені злочинці, які уникнули покарання, працюють там як державні раби. Вони навіть отримували щорічну платню, як більшість державних рабів, і тривалий час перебували на своїх посадах. Багато з них на той час були вже в досить похилому віці й, судячи з усього, давно вели порядне життя. Певна річ, імператор зажадав, аби ті злочинці відбули належне покарання, окрім тих випадків, коли злочини мали місце дуже давно. У такому разі їм треба було доручити роботу, яка буде не кращою за покарання, як-от робота в громадських лазнях або чищення каналізації.