Джон Кехо - Підсвідомості все підвладне

Наразі вважається, що реальність має голографічну природу і що наш мозок також працює відповідно до принципу голограми. Процес мислення має вигляд, ідентичний до первісного стану Всесвіту, та складається з тих самих «компонентів». Мозок – це голограма, що інтерпретує голографічний всесвіт.

Головними архітекторами цієї дивовижної ідеї були два відомі світові мислителі: фізик Лондонського університету Девід Бом, протеже Альберта Ейнштейна й один із найавторитетніших квантових фізиків, і Карл Прібрам, нейрофізіолог Стенфордського університету. Вони окремо один від одного дійшли до цього відкриття, працюючи в різних сферах науки. Девід Бом переконався в голографічній природі Всесвіту після років розчарування через неможливість пояснити за допомогою стандартніших теорій усі феномени та результати, які він отримував у квантовій фізиці. Карл Прібрам, вивчаючи людський мозок, також зрозумів, що стандартні теорії жодним чином не пояснюють різноманітні нейрофізіологічні загадки. Для них обох голографічна модель несподівано набула сенсу та вирішила безліч питань, які до того не мали відповідей. Обидва вчені опублікували свої висновки на початку 1970-х років. Їхня робота викликала дуже сильну реакцію, але, на жаль, за межами наукової спільноти її мало розуміли. Хоча в їхньої теорії і були противники та скептики (а в якої нової теорії їх немає?), багато видатних фізиків та науковців скоро її підтримали. Браян Джозефсон із Кембриджського університету, лауреат Нобелівської премії з фізики 1973 року, описав відкриття Д. Бома і К. Прібрама як «найреволюційніший прорив у розумінні природи реальності». Доктор Девід Піт, фізик університету Квінз (Канада) й автор книги «Міст між матерією та розумом», також погодився з теорією: «Процеси мислення набагато тісніше пов’язані з фізичним світом, ніж хто-небудь із нас міг здогадуватися».

У 1979 році декан Інституту інженерії та прикладних наук Принстонського університету Роберт Дж. Ян започаткував дослідницьку програму, спрямовану на вивчення «ролі свідомості у створенні фізичної реальності». Після тисяч контрольованих експериментів Ян із колегами опублікували висновки, в яких містилось удосталь доказів для того, щоб однозначно заявити: розум може впливати та безпосередньо впливає на фізичну реальність. До 1994 року видатні вчені, викладачі й фізики з усього світу зустрілися в Принстонському університеті, щоб обговорити, як ці разючі відкриття можна розвинути й застосувати на практиці в різних наукових сферах.

Відкриття справді цікаві, а їхні результати – щонайменше вражають, якщо задуматися над тим, як можна використовувати нові знання.

Уже не є таємницею, як свідомість взаємодіє з фізичним світом: свідомість – це енергія в її найчистішій і найдинамічнішій формі. Отже, є змога пояснити, чому те, що ми уявляємо, візуалізуємо, чого бажаємо, хочемо або боїмося, впливає на те, що з нами трапляється, а також те, як можна зробити реальністю óбрази, які ми тримаємо в розумі.

Ці відкриття щодо природи реальності можуть стати основним поштовхом для наших поступових змін та розвитку. Знаючи та розуміючи, що ми є частиною відкритого й динамічного всесвіту і що наш розум відіграє вирішальну роль у побудові реальності, можна вибрати для себе більш творче та яскраве життя. Надалі не потрібно стояти на узбіччі, спостерігаючи, як ті чи інші речі просто трапляються, оскільки з новим розумінням ми усвідомлюємо, що цього узбіччя немає й ніколи не було. Усе впливає на все інше. Куди б ми не йшли, хоч би що робили, наші думки створюють нашу реальність.

Альберт Ейнштейн колись сказав, що «відкриваючи нову теорію, ніби підіймаєшся на гору, де з кожним кроком перед тобою відкривається новий та ширший краєвид». Саме так ви робите, читаючи цю книгу, і незабаром ваш ментальний підйом буде винагороджено захопливим краєвидом на ваш справжній потенціал.