Ларс-Юган Оґе - Happy – happy - п’ять кроків до порозуміння будь з ким

Уявімо, що ви зустрічаєтеся з діловим партнером, керівником чи другом і намагається зрозуміти, як рухатися далі. Потім ви пригадуєте: «Саме так… happy – happy . Тепер я спробую зробити нас обох щасливими». Це просте усвідомлення може неабияк змінити ваш підхід до ситуації. Можливо, якщо ви опинилися посеред запальної дискусії, у ваших думках промайне: «Це не схоже на принцип happy – happy . Що я можу зробити, щоб змінити ситуацію?»

На щастя, самого цього нагадування вистачить, щоб відігнати бажання мати рацію і натомість замислитися над тим, як зробити розмову конструктивнішою.

І тієї миті, коли ви починаєте розуміти, що хоч би як ви й ваш опонент не пнулися, задовольнити власні потреби вам не вдасться, принцип happy – happy допоможе обрати ввічливе «спасибі, ні» й піти. Хтозна, можливо, ви будете щасливішим з іншими.

Принцип happy – happy – це не лише мета з п’ятьма кроками, а й символ того, як її досягти.

Тепер, коли я пояснив, що лежить в основі принципу happy – happy , перш ніж ми перейдемо до першого кроку, нам потрібно з’ясувати ще одну річ – зрозуміти, як працює наш мозок. А тому в наступному розділі я швиденько розповім про те, що відбувається з усіма нами й нашим мисленням під час зустрічі з людиною, яка має відмінні погляди на щось важливе, і чому розуміння власного мозку й мозку іншої людини – основа побудови дальшої співпраці.

Ключові ідеї

Порозуміння – це спроба знайти спільний шлях і зосередитися на задоволенні, відносинах, співпраці й майбутньому.

Порозуміння – це лише початок. Пам’ятайте, що проблеми іншої людини стосуються безпосередньо й вас.

Принцип «happy – happy» – це символ досягнення мети й водночас шлях до її досягнення.

Більшість людей, що читають цю книжку, не переймаються подробицями, як працює наш мозок – які молекули секретуються, як між собою пов’язані різні центри головного мозку й що означають ті латинські назви, які ми хоч колись і чули, але вже встигли забути. Але оскільки ви прагнете поліпшити свої навички, як досягти порозуміння з іншими, вам не завадить дізнатися, які процеси відбуваються у вас у голові. І найголовніше от що: якщо ви знаєте, як функціонує головний мозок, ви матимете неабияку перевагу в усіх ситуаціях, де прагнете дійти згоди, адже ви завжди говорите з головним мозком іншої людини. Саме з цієї причини я завжди починаю свій курс – незалежно від того, спрямований він для студентів, людей зі світу бізнесу чи фахівців, які ведуть переговори під час звільнення заручників – з короткої презентації, як працює наш мозок.

Це означає, що ми повинні знати, які частини головного мозку сприйнятливіші, а які ні, і чому дзеркальні нейрони – потрібна передумова досягнення ситуації, де ви зможете співпрацювати з іншими й рухатися далі.

Спершу дозвольте мені представити генерального директора нашого головного мозку, що управляє, організовує все й хоче, щоб усі важливі рішення ухвалювали за його участі. Цю частину мозку називають лобовою часткою. Розташована вона в передній частині голови, у ділянці чола. Вона відповідає за розважливість і планування, допомагає мислити, дивитися на ситуацію з різних боків й ухвалювали правильні рішення. Як і всі, хто обіймає керівну посаду, лобова частка хоче, щоб уся зовнішня інформація спершу потрапляла до неї, а вже потім поширювалася до інших відділів, яких вона безпосередньо стосується.

Інформація протікає в головному мозку приблизно так: спершу вона потрапляє всередину через органи чуттів, а далі прямує безпосередньо до лобової частки. Після швидкого сортування, інформація надходить до інших центрів мозку, щоб ми мали змогу поворухнути тілом або сказати щось розважливе.

От скажімо, у вас уранці заплановано зустріч з людиною з вашого найближчого оточення – другом чи колегою, – і ви придумали справді вдалу пропозицію, що, як ви переконані, їй сподобається. Можливо, ви навіть уявили, що вечеряєте разом після того, як ця людина з гідністю оцінила вас і віддячила за пропозицію. Середина зими, ви виходите надвір і бачите, що автівку замело, та ще й на вікно наліпили штраф за паркування. Ви не розумієте, які тут обмеження для стоянки, на додачу забули надіти рукавички. Після спроб відшкребти сніг з лобового скла ви із закляклими руками сідаєте в автівку. Трохи запізнюєтеся на зустріч, але вдала ідея все ще у вас у кишені. Ви ділитеся нею зі співрозмовником, а з протилежного боку столу вам лише зітхають, хитають головою і відповідають: «Чесно кажучи, ідея досить дивна».