Шунмио Масуно - Спіймай дзен життя. Японські практики, що ведуть до спокою та радості

Шинмйо Масуно

Будьте з собою таким, яким ви є, але без поспіху й нетерпимості.

Чи хтось із нас у повсякденному житті має час, аби не думати ні про що?

Гадаю, більшість відповість: «Не маю на це ні хвилини вільної».

Нас підганяє час, на нас тисне робота на додачу до інших життєвих перипетій. Сучасне життя сповнене клопотами, як ніколи. Протягом усього дня, день у день, ми з усіх сил пнемося просто встигнути виконати те, що необхідно зробити.

Коли занурюємось у таку рутину, несвідомо, проте невідворотно, ми забуваємо про себе справжніх і про справжнє щастя.

Десять хвилин на день – усе, що потрібно. Спробуйте звільнити час для порожнечі, коли ви б ні про що не думали.

Спробуйте очистити розум, лишивши подалі усе, що довкола.

У голові спливатимуть різноманітні думки, проте спробуйте їх одна за одною відкидати. Щойно це вдасться зробити, ви почнете помічати теперішню мить, тонкі зміни у природі, які підтримують ваше життя. Коли вас ніщо не відволікає, ви відкриваєте собі себе, справжнього й щирого.

Отже, треба знайти час, аби ні про що не думати. Це – перший крок до створення простого життя.

Як губиться у клопотах серце.

Коли нам бракує часу, ця нестача сягає й нашого серця. Ми автоматично повторюємо: «Я зайнятий, у мене немає часу». У такому стані наші думки стають ще гарячковитішими.

Але хіба ми дійсно настільки зайняті? Хіба не ми самі змушуємо себе поспішати?

У Японії слово «зайнятий» позначають ієрогліфом, який складається зі знаків, що символізують «утрачати» й «серце».

Ми зайняті не через нестачу часу. Ми заклопотані, бо в серці немає вільного місця.

Коли усе довкола починає вирувати, спробуйте прокидатися на п’ятнадцять хвилин раніше звичного. Випряміть спину й зробіть кілька повільних вдихів із центру, що розміщений нижче пупка, – ця точка зветься танден [3] Танден – центр життєвої енергії людини. . Щойно дихання вирівняється, розум теж заспокоїться.

А потім, насолоджуюсь горнятком чаю чи кави, визирніть з вікна й погляньте на небо. Спробуйте почути щебет маленьких пташок.

Яким дивним це б не здавалось, але саме так ви створюєте простір у голові.

Пробудження на п’ятнадцять хвилин раніше дивовижним чином звільняє вас від заклопотаності.

Не буває двох однакових днів.

Кажуть, що ченці, які практикують дзен, живуть довго.

Звісно, харчування й дихальні практики – важливі складові довголіття, проте я переконаний, що правильний та розмірений спосіб життя неабияк упливає на душевне й фізичне здоров’я.

Щоранку я прокидаюся о п’ятій годині й перше, що роблю, – це наповнюю груди ранковим повітрям. Відтак прогулююся навколо головної зали храму, зали для прийому гостей, приміщень, де мешкають священники, і поки відчиняю віконниці, моє тіло спостерігає за зміною пір року. О пів на сьому я проводжу службу, під час якої зачитую молитви, а потім снідаю. Далі здійснюю справи залежно від потреб дня.

Це повторюється щодня, проте кожний день – інакший. Смак уранішнього повітря, мить, коли з’являється перше проміння, дотик вітру на щоці, колір неба й листя на деревах – усе постійно змінюється. Ранок – це час, коли ви в найдрібніших подробицях бачите ці зміни.

Монахи практикують дзадзен [4] Дзадзен – медитативна практика, що в перекладі означає «сидяча медитація». Основоположна медитація у дзен-буддизмі. перед світанком саме для того, щоб відчути ці зміни у природі на фізичному рівні.

Розпочавши день із медитації – вранішній дзадзен, – ми живимо розум і тіло, вдихаючи прекрасне ранкове повітря.