Лоретта Бройнинг - Керуй гормонами щастя

Усе, що забезпечує виживання, стимулює синтез дофаміну. Думка про забезпечення виживання у великому масштабі стимулює великий викид дофаміну. Будь-яка можливість залишити свій слід у світі несе приємні відчуття, оскільки в процесі природного відбору мозок мотивує людину гормонами щастя, коли їй удається забезпечити власне виживання як унікальної індивідуальності. При цьому, якщо зусилля залишити свій слід не є успішними, це сприймається як загроза виживанню.

Дещо про мозок ссавця…

Усе, що забезпечує виживання, стимулює синтез дофаміну. Думка про забезпечення виживання у великому масштабі стимулює великий викид дофаміну. Будь-яка можливість залишити свій слід у світі несе приємні відчуття, оскільки в процесі природного відбору мозок мотивує людину гормонами щастя, коли їй удається забезпечити власне виживання як унікальної індивідуальності.

Кожна людина почувається центром всесвіту. Її майбутнє залежить від того, що вона робить сьогодні, а витоки її сьогоднішніх проблем слід шукати в минулому. Мозок інтерпретує світ стосовно себе самого. Коли хтось інший поводиться, наче він єдиний у світі, вам це здається невиправданим. Проте власна аналогічна поведінка сприймається вами як цілком природна.

Ми часто чуємо: «Майбутнє людства залежить від того, що ми робимо сьогодні». Думка про те, що ми будуємо майбутнє своїми руками, викликає у нас приплив приємних емоцій. Коли ви робите щось для виживання, це зменшує страх за життя вашого внутрішнього ссавця. На жаль, у хвилюючого почуття, що ви стоїте на перехресті історії, є своя ціна. Ваші персональні розчарування і страхи починають проєктуватися на все людство, немов усі люди страждають від того ж, що й ви. Вам здається, що ви перебуваєте в епіцентрі глобальної кризи, і вас із головою накриває хвиля з розчарувань і страхів усього людства.

Наш мозок, що так полюбляє різноманітні схеми, легко знаходить закономірності в історії. Складно не піддатися спокусі знайти «ту саму» закономірність в історії людства, оскільки це створює ілюзію передбачуваності життя. Людина починає постійно шукати докази, які підтверджують закономірність, що була виведена нею, і відчуває задоволення, коли їх знаходить. Найчастіше це є очевидним у поведінці інших людей, а за собою подібне помітити складніше. Вам здається, що ви шукаєте факти. Це створює відчуття безпеки в турбулентному світі. Потім ви починаєте очікувати на те, що інші теж візьмуть курс, що ви обрали для себе. Вам здається, що увесь світ перебуватиме в небезпеці, поки він не діятиме згідно з вашим планом.

Якщо постійно фокусуватися на історичній перспективі, у мозку формуватимуться відповідні нейронні зв’язки. Історичний процес починає сприйматися так само реально, як і події дійсності. Людина може настільки захопитися історичною перспективою, що припинить приділяти увагу своїм реальним життєвим потребам. На жаль, історичний процес є лише абстракцією. Якщо людина сама не робитиме кроки для задоволення власних потреб, усе закінчиться серйозним розчаруванням. У спробі впоратися з цим розчаруванням мозок може вдатися до негативного мислення.

Мозок стимулює синтез дофаміну, коли очікує на отримання винагороди. Негативне мислення – один із способів зробити це більш передбачуваним.

• Коли мозок отримує докази, що підтверджують його очікування, стимулюється синтез дофаміну. За допомогою негативного мислення можна робити прогнози, що напевно знайдуть підтвердження, тож це вірний спосіб отримати трохи дофаміну.

• У дикій природі найважливіше – задовольнити свої життєві потреби, при цьому приємні відчуття можуть виникнути вже на етапі, коли ви тільки чекаєте на те, що потреби будуть задоволені. Приємне відчуття мотивує вас продовжувати діяти.

• Дофамін наказує мозку задіяти додаткові резерви енергії. Якщо робити це постійно, можна витратити всю енергію ще до того, як ви отримаєте бажане. Замість цього мозок заощаджує енергію, поки не отримає докази, що винагорода є досяжною.

• Мозок заощаджує дофамін для нових способів отримання бажаного. Він перестає його синтезувати, коли винагорода стає очікуваною, а дофаміновий ланцюжок – сформованим. Після цього, щоб включити синтез дофаміну, потрібно вчинити нові дії або отримати винагороду, що перевершує очікування.

• Людина постійно робить припущення щодо подій, які відбуваються навколо неї. Якщо її прогнози є хибними, мозок намагається скоригувати їх, щоб більш ефективно відповідати власним потребам. Якщо на шляху до мети з’являється перешкода, то саме вміння розпізнати цю перешкоду забезпечує виживання. Щоразу, коли вам удається передбачити потенційну небезпеку або загрозу, у вас відбувається синтез дофаміну, що викликає приємні відчуття.