Так, справді, йому слід зважити на власне застереження. Нерідко ви чудово розумієте, що порушуєте встановлені вами ж правила, роблячи те, що повернеться на зле (і вам це відомо наперед), та все одно настирливо продовжуєте йти хибним шляхом. Чому? Клята впертість? Надмірний оптимізм? Небажання слухати поради, які вам не до вподоби, навіть якщо вони надходять від вас самих?
Вряди-годи речі, що є цілком очевидними, треба закріпляти у свідомості. Коли ви відчуваєте за собою слабкість або схильність до чогось, відверто зізнайтеся собі в цьому — вголос, якщо так буде краще, — і скористайтеся власною порадою. Дорогою на вечірку свідомо вирішіть: не починати пити; або ж одразу відступіть, зустрівши чергову красуню, яка шукає підтримки, та, перш ніж зробити крок у її бік, накажіть собі почекати, доки вона не буде готова до серйозних стосунків.
Насправді ви знаєте всі свої вразливі місця. Можливо, ви кажете щось таке, що свідомо призведе до гучної сварки між вами та вашим партнером; можливо, звично ховаєте голову в пісок, коли на роботі трапляються неприємності, яких ви воліли б уникнути, — але ж вони є і їх треба залагоджувати. Навчіться трохи частіше говорити собі речі, що не викликають жодних сумнівів. А потім дослухайтеся свого внутрішнього голосу.
Вряди-годи речі, що є цілком очевидними, треба закріпляти у свідомості
Хай мине час
Іноді все летить шкереберть. Відбувається щось жахливе, страшне, катастрофічне. Коли ви переживаєте розрив із партнером, тяжку втрату, стихійне лихо, звільнення з роботи чи іншу болісну подію, наступні кілька днів або тижнів бувають дуже важкими. Часто ваш розум відмовляється усвідомлювати, що сталося, і, коли подія була несподіваною, емоційний шок може тривати місяці.
Банальні, заяложені фрази в такий час не зарадять, і ви можете піддатися спокусі гнівно реагувати на кожного, хто намагається переконати вас, що «час — найліпший цілитель». Ви не бажаєте чути цього від інших, адже це означає, ніби люди змушують вас дивитися в майбутнє, коли ви до цього ще не готові, тобто вони справді не розуміють, що ви відчуваєте.
Проте, якщо це скажу я, мені це, мабуть, минеться — ви ж не кричатимете на мене (у будь-якому разі я нічого не почую). Ви теж можете собі це сказати. Не тому, що настав час «рухатися далі» (розумійте цей жахливий вислів як хочете), а тому, що це дає вам певну перспективу.
Настане час, коли ви змиритеся з тим, що помер хтось із ваших батьків або що з вас знущалися, що ви втратили роботу чи розлучилися. Імовірно, це назавжди залишиться для вас невтішним спогадом, але зрештою та біда міцно ввійде до вашої свідомості. Приміром, я можу згадувати страшні події свого минулого (ми всі можемо), які я наразі сприймаю як невід’ємну частину самого себе. Саме вони зробили мене тією неймовірною людиною, якою я є сьогодні. І справді, з тієї відстані, з якої я на них дивлюся, вони виглядають не так драматично. Ці спогади не обов’язково прекрасні, не завжди щасливі, вони звичайні. Навіть скажу, що деякі з подій, які здавалися мені тоді справжнім жахіттям, я зараз сприймаю надзвичайно позитивно та можу визнати, що зрештою тільки виграв від того.
Щоб пристосуватися до тих болісних змін, ви — і це суттєво — маєте збагнути: те, що ви раніше вважали нормальним життям, залишилося в минулому, тепер буде нове нормальне життя. Саме так, подобається вам це чи ні. І цілком можливо, вам це не сподобається. Ви можете чинити відчайдушний спротив. Але настане день, коли ви прокинетесь і не відчуєте, що все інакше. Бо ваше життя вже буде не «інакшим». Воно буде таким, яким воно є зараз.
Тож, гадаю, наступне правило таке: коли ви переживаєте неймовірно важкі події, уявіть собі, ніби ви споглядаєте їх із майбутнього — за два роки, потім за п’ять, за десять років. Так вам буде легше усвідомити, що ваш теперішній безутішний стан не триватиме вічно, як би ви не були впевнені в цьому зараз. Навіть якщо завжди згадуватимете минуле із сумом, ви зможете самі визначати час для спогадів. І щойно ви відчуєте, що все ввійшло в нову норму, з’являться нові радощі, новий запал і новий смак до життя.
Те, що ви раніше вважали нормальним життям, залишилося в минулому, тепер буде нове нормальне життя
Популярне видання
ТЕМПЛАР Річард
Правила, які варто порушити
Керівник проекту С. І. Мозгова
Відповідальний за випуск Н. О. Міщенко
Редактор С. О. Вербич
Художній редактор Ю. О. Дзекунова
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу