Ричард Темплар - Правила, які варто порушити. Жити за власним кодексом

Повірте, я знаю, що деякі системи, організації, приписи, дрес-­коди, протоколи, домашні правила відверто безглузді. Принаймні для декого з нас. Чому повинно мати значення, що ти одягаєш, як звертаєшся до людей, кому слід першим почати розмову чи який папірець першим заповнювати? Насправді часто суть правил не має значення, проте важливо, щоб ви їх дотримувалися. Навіть якщо вони здаються вам божевільними. Мова не про правила, мова про те, що вони стосуються всіх. Постати проти встановленого ладу — те саме, що зробити непристойний жест рукою, а це вже очевидна образа. Принаймні стосовно до когось із нас. Якщо ви справді так ненавидите той порядок, знайдіть іншу роботу, інших друзів, вступіть до іншого клубу. Та якщо ви стали частиною системи, тоді співпрацюйте з нею.

Я не кажу, що ви не маєте права на протест. Безперечно, якщо ви переконані, що певний підхід є неетичним або неправильним, ви можете про це сказати. Одна річ, коли це погляд сторонньої людини, інша — коли ви займаєте жорстку позицію відносно компанії чи групи, до якої ви належите. Та навіть за таких умов ви можете агітувати за щось, але діяти згідно з правилами: ви можете вимагати гнучкого графіку роботи, а працювати з 9-ї до 17-ї. Здебільшого, якщо ви відкрито зневажаєте систему, то підриваєте власну протестувальну кампанію, викликаючи недоречну ворожість.

Насправді часто суть правил не має значення, та важливо, щоб ви їх дотримувалися

Не оцінюйте книжку за обкладинкою

Багато років тому, коли мені було трохи за двадцять, бос, на якого я працював, звільнився. Його замінив новий — Майк, з яким я ніяк не міг знайти спільну мову. Мені здалося, що він також був не дуже добрим фахівцем. Минуло декілька тижнів, і я звернувся до його безпосереднього керівника й поскаржився, що не можу з ним працювати. І тут я зрозумів: Майк уже приходив те ж саме сказати щодо мене. Менеджер затяг нас обох до кабінету та цілком справедливо надавав нам по шиї60. Закінчилося тим, що Майк і я погодилися розпочати все з початку.

Мушу сказати, що Майк — треба віддати йому належне — справді почав усе наново, і я, звісно, також. Здогадуєтеся, що було далі? Виявилося, він — приємний хлопець із чудовим почуттям гумору. Я мав рацію: у деяких справах він не був спеціалістом, але на інших розумівся блискуче. Те, що в окремих питаннях він не був фахівцем, не ображало його самолюбство — він, бувало, казав мені: «Краще ти берися за цю справу. Ти тямиш у цьому значно більше за мене». Урешті-решт ми обоє пішли з компанії, однак підтримували тісний зв’язок і залишилися близькими друзями.

Цей випадок мене багато чому навчив. Я ледве не знехтував можливістю мати доброго друга, вважаючи його за пусте місце, з яким неможливо співпрацювати, — така була моя перша думка. Декілька разів по тому я давав другий шанс людям, до яких відчував неприязнь. Здебільшого я усвідомлював, що помилявся. І навіть коли вони той шанс не виправдають, ви нічого не втратите, якщо трохи затримаєтеся біля нових знайомих і спробуєте розгледіти в них приховані глибини.

У мене є родич — надзвичайно кмітливий чоловік. Перш ніж вийти на пенсію, він створив маленьку бізнес-імперію, а потім продав її. Як кажуть у Дербіширі (він родом звідти), «кілька шилінгів у нього є»61.

Поглянувши на нього, ви б про це не здогадалися. Він носить обірваний одяг, його волосся незачесане й виглядає неохайно. Я був свідком, як у дорогих крамницях і ресторанах до нього ставилися, наче він розумово хворий, алкоголік або людина, з якою «не все гаразд». А насправді він просто не зважає на вбрання, зовнішній вигляд або статки, що, чесно кажучи, дуже потішно.

Так, справді, зміст деяких книжок відповідає їхнім обкладинкам, але як вам знати? Тому цього правила варто завжди дотримуватися, навіть коли сюжет виявиться також беззмістовним, як ви й очікували, а персонажі — непереконливими. Правило вчить: неодмінно погортайте сторінки — раптом обкладинка не відоб­ражає справжній зміст книжки.

Річ не лише в тому, що ви можете помилитися, сформувати про неї хибну думку, а вона може запропонувати вам значно більше, ніж ви гадаєте. Річ у тім, що ви втрачаєте, не зазирнувши за обкладинку, — так само і я ніколи не мав би такого друга, як Майк, якби наш менеджер не змусив мене переглянути моє попереднє судження про колегу.

Це стосується вашого ставлення до людей загалом. У своєму житті я помітив таке: коли я ставився до людей, які не були мені до вподоби, ніби вони варті моєї уваги, вони відкривалися мені з кращого боку, ніж коли я не робив цього. Якщо я очікую від людей значно більшого, то й отримую значно більше, ніж отримав би зазвичай. Тобто зі мною тісніше співпрацюють, я маю більше друзів абощо. Коли я даю людям другий шанс, я даю його так само й собі.