О Полозенко - Основи загальної психології. Том I

При створені навчального посібника враховувалися методичні рекомендації доктора психологічних наук, професора К.М. Романова.

Навчальний посібник розраховано насамперед на студентів непедагогічних навчальних закладів і викладачів психології.

Укладачі навчального посібника: модуль І — І.А. Мартинюк («Предмет, завдання, методи психології»), І.А. Мартинюк,

0. В. Полозенко («Розвиток психіки та свідомості»), С.В.Ятттн ик («Особистість, її розвиток та формування»); модуль ІІ — В.І. Свистун («Відчуття», «Мислення»), О.В. Полозенко («Сприймання», «Пам’ять», «Мислення», «Емоції та почуття»), С.В.Ятттн ик («Уява»),

1. А. Мартинюк («Увага»), Л.М. Омельченко («Мислення», «Мовлення»); В.І. Стахневич («Емоції та почуття»), Л.М. Жуковська («Воля»); модуль ІІІ — О.В. Полозенко («Темперамент», «Характер»), В.І. Свистун («Здібності»).

1. Визначення психології як науки, її основні принципи, завдання та значення.

2. Наукові та життєві психологічні знання.

3. Предмет психології як науки.

4. Цілісний підхід до вивчення людини у психології.

5. Зв’язок психології з іншими науками.

6. Основні галузі психології.

7. Методи психології.

Психологія(грец. psyche — душа, logos — наука) — наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Наприклад:

— досліджуючи процес сприймання людиною оточуючих предметів, психологи встановили суттєвий факт: образ предметів зберігає відносну постійність незалежно від умов його сприймання — так, уночі за поганого освітлення, ми сприймаємо предмети такими ж, як і вдень;

— спеціальні дослідження засвідчують, що постійність сприймання не дається людині від народження; воно формується поступово за своїми законами (це одна із закономірностей психіки);

— у психічній діяльності беруть участь конкретні анатомо-фізіологічні утворення, що забезпечують той чи інший психічний процес; наприклад, процес сприймання забезпечується діяльністю аналізаторів (це один із механізмів функціонування психіки).

Іншими словами, психологію можна охарактеризувати як науку, яка вивчає процеси активного відображення людиною об’єктивної дійсності у формі відчуттів, сприймань, мислення, почуттів та інших явищ психіки.

Слово «психологія» у перекладі з древньогрецького означає «наука про душу». Існує легенда, за якою грецький бог Ерот покохав земну дівчину Психею, що було заборонено небожителям. Тому мати Ерота Афродіта змусила дівчину пройти складні випробування. У процесі їх подолання дівчина вразила богів Олімпу своєю наполегливістю, тому останні звернулись до Зевса з проханням допомогти. Верховний бог дав згоду, і Психея була переведена у ранг богині, що дозволило їй укласти у шлюб із Еротом. Психея, набувши безсмертя, стала символом душі.

Будь-які дослідження, що здійснюються психологією, базуються на таких керівних положеннях — принципах:

а) принцип детермінізму — психіка визначається способом життя і змінюється зі зміною зовнішніх умов;

б) принцип єдності свідомості й діяльності — свідомість і діяльність перебувають у нерозривній єдності; свідомість утворює внутрішній план діяльності людини;

в) принцип розвитку — психіку можна правильно зрозуміти, якщо розглядати її у безперервному розвитку, як процес і результат діяльності.

Значення психології:

— дає можливість розбиратись у психічному житті людей;

— допомагає розбиратись у своєму психічному житті, розуміти свої сильні і слабкі сторони, правильно організовувати свою розумову працю і т. д.

Завдання сучасної психології:

— розвивати теоретичні дослідження;

— адекватно вирішувати практичні проблеми.

Ще задовго до становлення психології як науки люди накопичували життєві психологічні знання один про одного. Ці знання закріплювались, передавались від покоління до покоління у мові, пам’ятках народної творчості. Психологічні знання вбирали казки, притчі, прислів’я, приказки. Наприклад, прислів’я «Краще один раз побачити, ніж десять разів почути» свідчить про переваги зорового сприймання і запам’ятовування перед слуховим; а прислів’я «Звичка — друга натура» говорить про роль закріплених звичок.

Життєві психологічні знання можуть бути досить обширними, вони до певної міри допомагають людині, інколи у певних межах є правильними і відповідають дійсності. Так, кожен із нас із дитинства вміє «читати» за зовнішніми проявами — мімікою, жестами, інтонацією, особливостями поведінки — емоційний стан іншої людини. Тобто кожен — по-своєму психолог, оскільки в суспільстві неможливо жити без певних уявлень про психіку людей.