Олексій Геращенко: Цікаво про фінанси

Подивіться на основні доктрини меркантилізму. Якщо знайдете серед них свої, то вам точно відкриється багато нового в цій книжці:

1. Основа багатства – це дорогоцінні метали, перш за все золото.

2. Праця продуктивна лише в тих галузях, що працюють на експорт.

3. Держава мусить підтримувати експорт, обмежувати конкуренцію з боку імпортних товарів.

4. Зростання населення є бажаним для забезпечення низької ставки заробітної плати і високої норми прибутку.

А тепер залишимо економіки заради класичної поезії:

Сильним економістом, за версією Пушкіна, був Євгеній Онєгін. У словах «бува без золота міцна, коли продуктом володіє» ми бачимо явну противагу вищеописаному меркантилізму, а посилання на Адама Сміта не випадкове.

2009 року шотландський телеканал STV вирішив поцікавитися у глядачів, кого вони вважають найвизначнішим шотландцем усіх часів і народів. Впевнену перемогу здобув Адам Сміт. Хто ж він?

Економічне благополуччя – явище, що не дає спокою економістам. Турбувало воно й Адама Сміта, шотландського інтелектуала 18 століття, якого сміливо можна віднести до тих людей, чиї ідеї кардинально змінили світ. Великому шотландцеві багато чим завдячують люди, котрі, можливо, навіть не знають його імені.

Досліджуючи причини багатства народів, Адам Сміт доходить несподіваного висновку, що спроби керувати економічною діяльністю людей призводять до зворотних наслідків – спотворення конкуренції, зниження мотивації, помилок в пріоритетах. Зазвичай, виявивши проблему, ми намагаємось її негайно розв’язати. Але в умовах обмежених ресурсів розв’язання одного завдання автоматично відтягує ресурси від інших. Якщо ти вирішив побудувати Байкало-Амурську магістраль або Дніпрогес, то маєш розуміти, що в тебе завжди була альтернатива для використання людей, капіталу, землі. Добрі наміри далеко не завжди ведуть до найкращого результату. Регулювання економіки чимось схоже на лікування людського організму за допомогою медпрепаратів. Впливаючи позитивно на один орган, вони часто погіршують стан іншого.

Адам Сміт завдяки тривалим спостереження і дискусіям доходить революційного висновку, що втручання держави навіть з добрими намірами завдає більше шкоди, ніж користі. Тобто, побачивши проблему, у випадку з економікою краще почекати, як розв’яже її «невидима рука» (так Сміт називав ринкові сили).

Пояснимо на прикладі. Припустімо, ціна на якийсь товар надто висока і приносить надприбуток власнику. Ми можемо спробувати відрегулювати ціну, але, якщо перестаратись і зробити її надто низькою, виробляти товар буде зовсім невигідно. Надприбуток швидко зацікавить інших. Вони зосередяться на цій справі, а щоб виграти в конкуренції, почнуть знижувати ціну. Долучатимуться й нові гравці, поки така діяльність буде прибутковішою за інші. Це знижуватиме ціни на продукцію. Тож згодом прибуток вже не виглядатиме привабливим відносно інших галузей, і приплив нових учасників ринку припиниться. Ось так, без будь-якого втручання ціни можуть стати справедливими.

Що ж тоді робити державі в економіці? Адам Сміт відповідає на це так:

«…Государеві слід виконувати тільки три обов’язки; вони справді мають дуже важливе значення, але є ясними і доступними для звичайного розуміння: по-перше, обов’язок захищати суспільство від насильства і вторгнення інших незалежних суспільств; по-друге, обов’язок захищати в міру можливості кожного члена суспільства від несправедливості і гноблення з боку інших його членів, або обов’язок встановити суворе виконання правосуддя, і по-третє, обов’язок створювати і утримувати певні громадські споруди і установи, створення і зміст яких не може бути в інтересах окремих осіб або невеликих груп, тому що прибуток від них не зможе ніколи відшкодувати витрати окремій особі або невеликій групі, хоча і зможе, часто з надлишком, оплатити їх загальному суспільству…»

Проаналізуймо це положення Адама Сміта. По суті, ми бачимо тут всього три функції:

– оборона;

– судова система;

– деякі громадські функції, надто дорогі для виконання невеликою кількістю осіб (наприклад, дороги, музеї).