Наталія Гарбарець - Лікарські рослини в лікуванні неврозів

У таких хворих з’являються скарги на свербіж, відчуття гарячки, особливо в руках і ногах, болі в руках і ногах, у ділянці серця, шлунково-кишкового тракту, може спостерігатись субфебрилітет.

До симптомів вегетативного неврозу належать також деякі особливості психіки: схильність до іпохондрії з наявністю фіксації уваги на сомато-вісцеральних відчуттях перебігу хронічної хвороби. При цьому визначається конкретний орган із групи вісцеропатій (гастропатія, холецистопатія, невроз серця тощо).

Надзвичайно різноманітні і багатогранні скарги не відповідають об’єктивним даним з боку органів черевної порожнини без органічних змін при наявності лише функціональних порушень. Разом з тим виявляються зміни, характерні для виснаження функції кори головного мозку.

Неврози нерідко супроводжуються порушеннями серцевої діяльності, які є синдромами порушення кортико-вегетативної регуляції. Розрізняють такі кардіальні синдроми:

• больовий синдром (кардіалгії);

• вазомоторний синдром («гра вазомоторів»);

• нервово-циркуляторна астенія («втомлене серце», «синдром насиллля», або міокарді-одистрофія);

• невропатії — вегетативні дистонії.

Больовий синдром — кардіопатія, характеризується нападами болю в ділянці верхівки серця, звичайно без іррадіації.

При вазомоторному синдромі («гра вазомоторів») настає почервоніння чи блідість шкірних покривів, з’являється відчуття жару. У таких випадках мають місце напади паро-ксизмальної тахікардії, кардіопатії і навіть болі, типові для стенокардії, або так званий синдром хвороби Меньєра.

«Втомлене серце», або так званий «синдром насилля», чи нервово-циркуляторна астенія виникає найчастіше у людей зі слабким типом нервової системи після значного психофізичного напруження; проявляється легкою синусовою тахікардією, ортостатусом, запамороченням зі значним падінням артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне, нерідко кардіологічні болі.

Невропатії — це вегетативні дистонії, тобто значні коливання частоти серцевого пульсу при зміні положення тіла, дихальні аритмії, значний дермографізм, найчастіше червоний, інколи білий.

Невроз серця є досить частим супутнім захворюванням неврастенії. Це страх за роботу серця, постійне відчуття роботи цього органа, болі в ділянці серця або за грудиною з віддаванням у ліву руку, що посилюються під час фізичного навантаження. Проявляється серцебиттям (у 83 % хворих), скаргами на болі в ділянці серця (у 70 % хворих), на задишку (у 60 % хворих) або перебої серцевого ритму (у 40 % хворих).

Все це супутні прояви порушення вищих нервових функцій.

Лікування таких хворих співпадає з лікуванням неврозів. При брадікардіалгічному синдромі показані препарати беладони, а при тахікардичному синдромі — препарати глоду з препаратами конвалії звичайної. Варто пам’ятати, що при брадикардії не слід призначати збори, які містять горицвіт, оскільки він посилює брадикардію. Призначаючи препарати беладони, треба переконатися, чи немає у хворого глаукоми, так як беладона підвищує очний тиск.

Саме препарати глоду криваво-червоного є препаратами вибору при неврозах серця. Вони виявляють кардіотонічну, спазмолітичну, гіпотензивну і седативну дії. Глід здатний збільшувати силу серцевих скорочень, регулювати артеріальний тиск — підвищений знижувати, а знижений — підвищувати. Глід зменшує збудливість нервової системи, зумовлює глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричиняючи після пробудження стану психічного пригнічення. Слід зазначити, що направленість терапевтичної дії препаратів глоду залежить від дози: якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі дози є чудовим седативним і спазмолітичним засобом, а надто великі — у 4-5 разів більші від звичайних, спричинюють зайву сонливість і сповільнення частоти пульсу.

Препарати глоду малотоксичні і не мають кумулятивних властивостей, не спричиняють побічних ефектів. Іх використовують при різних захворюваннях серцевого м’яза, зокрема при коронаритах, які супроводжуються симптомами стенокардії, при гіпертонічній хворобі, особливо при її вегетативно-нервовій формі, при нервово-психічних збудженнях, запамороченнях, при клімактеричних неврозах як засіб, що зменшує збудливість центральної нервової системи, усуваючи болісні симптоми, характерні для цього періоду.

Призначають внутрішньо настойку квітів глоду по 15—30 крапель у чашці води 3 рази на день. При використанні настойки як седативного засобу дозу збільшують у 2-3 рази. Для приготування настойки беруть 10 г свіжих квіток на 100 мл 70% етилового спирту, витримують протягом 14 днів, проціджують і вживають по 30—40 крапель 2-3 рази на день до їди.