Наталія Гарбарець - Лікарські рослини в лікуванні неврозів

Проблема функціональних порушень з боку вищої центральної нервової системи та її вегетативного відділу залишається актуальною і на початку двадцять першого сторіччя. Результати масового епідеміологічного дослідження, проведеного Г.К. Ушаковим, свідчать, що різні форми невротичних порушень і нині зустрічаються досить часто — у 80—90 % обстежених людей. Інтерес до проблеми неврозів визначається значною поширеністю цієї хвороби. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, протягом останніх десяти років число неврозів збільшилось майже у 24 рази.

В анамнезах пацієнтів практично ключовими у розвитку невротичних станів, неврозів зокрема, є психотравми, психотравмуючі фактори (службові, сімейні, інтимні, шкільні, несприятливі соціально-побутові умови життя тощо), які немов океанська хвиля щоденно навалюються на життєву діяльність людини.

Найбільш типовими є астенічні порушення у вигляді фізичної і розумової втоми, зниження пам’яті, уваги, підвищеної дратівливості, нестійкості настрою, іпохондричних проявів, головних болей, порушень сну (утруднене засинання, відсутність глибокого сну) як прояви невротичного стану.

Серед функціональних порушень з боку нервової системи найбільш поширеними серед неврозів є неврастенія, істерія, неврози нав’язливих станів, рухові неврози, заїкання, епілептичні припадки та ін.

Неврози — це функціональні порушення центральної нервової системи, найбільш поширена група нервово-психічних захворювань, до яких належать емоційно-афектно і сомато-вегетативні розлади, що виявляються афективними ознаками страху, тривоги, неспокоєм, депресією, коливаннями настрою, переживаннями, хворобливими проявами.

Неврози виникають під впливом гострих або тривалих психотравмуючих чинників, перенапружень основних нервових процесів: збудження, гальмування та порушення їх рухливості.

Провідним етіологічним фактором неврозів є гостра або хронічна психічна травма — перенапруження подразнювального процесу, викликаного різними важкими переживаннями, прикростями внаслідок мікросоціальних конфліктів, складними життєвими ситуаціями, небезпеками, страхітливими моментами.

У причинах неврозів як психічних захворювань основна роль належить різноманітним психічним впливам, які супроводжуються сильним страхом, підгострими і гострими психотравмуючими ситуаціями (конфлікти в сім’ї, школі, розлучення батьків, дефіцит позитивних емоцій, кохання, ласки, заохочень тощо).

Поряд з гострими конфліктами, причиною виникнення неврозів нерідко є тривалі переживання, які травмують психіку людей, що приводить нервові клітини головного мозку до стану позамежного гальмування.

До внутрішніх факторів належать деякі особливості особистості, пов’язані з психічним інфантилізмом, комплексом негативної і емоційної нестабільності, незрілістю механізмів вегетативної регуляції, що розпочинається ще з юнацьких років.

Психотравмуючі чинники залежать від внутрішніх і зовнішніх умов, які мають відповідне значення як психотравмуючі переживання, пов’язані з хворобою або смертю близької людини, нещасні випадки, важливі події в оточенні близьких, випадки серйозних невдач в особистому житті.

Поряд зі складним, багатогранним механізмом виникнення і розвитку неврозів, провідним, основним є психотравмуючий вплив; відбувається психологічний «вибух», який веде до «зриву» вищої нервової діяльності за наявності слабкого психофізіологічного захисту. При неврозах спостерігається багаторівневий характер патодинамічних змін функціонального стану, у яких беруть участь як кора головного мозку, так і механізми підкоркових відділів, в тому числі лімбікоретикулярного комплексу та гіпоталамусу. При цьому у хворих неврозами відбуваються також значні біохімічні порушення в системі гіпоталамус-гіпофіз-кора наднирників.

Неврози не завжди виникають безпосередньо після дії психотравмуючого фактора, вони можуть розвинутись і через певний період часу після його впливу. Крім самостійних неврозів бувають неврозоподібні стани при різних соматичних захворюваннях: гіпертонічній хворобі, захворюваннях залоз внутрішньої секреції, органічних захворюваннях нервової системи, травм голови тощо.

Неврастенія є одним із синдромів сукупності ознак подразливої слабкості нервових процесів, який зумовлений перенапруженням нервової системи у зв’язку з непосильним перевантаженням, непомірними вимогами, новими враженнями. Неврастенія — це нервове виснаження, перевтома, що проявляється поєднанням підвищеної дратівливості і слабкості. Вона розвивається частіше в осіб з астенічною конституцією внаслідок перенапруження нервової системи, яке перевищує межі її ви-носливості, що призводить до послаблення внутрішнього гальмування і виснаження нервової системи. Такі люди надто дратівливі, капризні, схильні до аффектних реакцій.