Жайме Лернер - Акупунктура міста

Насправді «Старий новий кінотеатр» — це програма, що зміцнює нашу культурну самобутність. Ось вона, акупунктура міста, що намагається вилікувати нас від безпам’ятства і відновити нашу тожсамість.

Мій перший візит до Сеула, здавалось би не передбачав жодних сюрпризів. Чергове старовинне азіатське місто, що вражає живою динамікою та запаморочливою сучасністю так, ніби воно й не пережило своїх понад вісімсот років.

Іще один яскравий приклад швидкої модернізації: місто з численними проспектами та автострадами, де в цілковитому хаосі середмістя люди мусять проходити підземними переходами, піднімаючись вгору і вниз, щоб просто перетнути дорогу. Натомість автомобілі їдуть досконалою поверхнею асфальту, немов ковзають униз червоним килимом.

Така побудова зруйнувала багато міст — коли всі привілеї надано автомобілям. Історичні міста з красивими спорудами і чудовими архітектурними палацами оточено автомобілями — сучасними драконами.

Першою несподіванкою для Сеула була спроба реалізувати дещо незвичний для більшості міст задум.

Міськрада запланувала зарезервувати чимало простору для «автобуса Курітіби», створивши в різних районах міста мережу громадського транспорту, що її вже назвали BRT ( Bus rapid transit ) — швидкісний автобус.

Найбільше здивувало те, що мерія Сеула хоче знести наземну систему руху в центрі міста і відновити річку, Чонґечон, в яку стікала з гір тала вода. Цей струмок, уявіть собі, сховали під землю кілька десятиліть тому, щоб не було видно, який занедбаний і брудний він сам і територія обабіч нього. Згори пустили автотрасу.

Нині міськрада планує повернути тій місцині первозданний вигляд, відновивши річечку й привівши до пуття навколишні території. Проект дорогий (чималих грошей коштує усунути такі помилки), проте ентузіазм мера та його команди вражає. У них на меті, зокрема, створити пішохідну зону ( city friendly for people ). Нас ознайомили з проектами. Усі вони мали дуже чітке прочитання. Виразний ландшафтний дизайн міста з пагорбами та відновленою річкою. У всіх відчувалося дбайливе ставлення до міста. Жодним чином не сумніваюся, що всі проекти буде реалізовано найближчим часом.

У Сеулі я також мав честь поспілкуватися з відомим мешканцем міста Янґ Оак Кімом, філософом, який закінчив Гарвард і залишився в університеті, щоб вивчати медицину. Повернувшись, професор Кім протягом двох років викладав філософію у дуже популярній програмі Південної Кореї. Це неймовірно відома людина. Нині він вирішив стати репортером із висвітлення важливих питань. Наша розмова була немов свято: неймовірно багато спільного в поглядах, а також простоти, що синтезує східну філософію загалом.

Він бачить загальну картину. Та найбільше мене вражає те, що він читає місто, бере до уваги значення кожного регіону, кожного місця, кожного імені в дуже простій і лаконічній формі. Ах, якби ж міста мали менше забудовників-торговців-труднощами, а більше філософів!

Якщо вірити історії, Пекін — одне з найдавніших міст на світі. На початку XV століття воно було розділене на дві частини. У внутрішньому, так званому «Забороненому місті», стояв імператорський палац, оточений потужною стіною і ровами з водою. Останнього китайського імператора Пуї було скинуто 1911 року, а 1924-го вигнано з міста.

Але зараз Пекін втратив одну зі своїх дивовижних особливостей. Зникла невід’ємна складова традиційного краєвиду: море велосипедів, що на кожному з них їхало більше однієї особи. Це було місто людей.

Пекін сьогодні — це черговий табір ультрасучасних споруд, оточених величезними дорожніми структурами, автострадами, круговими перехрестями, радіально-кільцевими розмежуваннями тощо. У «спіралі», утвореній другим і третім кільцями, розташований CBD ( Center Business District ) — центр ділового району. Нині Пекін — це місто доріг.

Поруч із «Забороненим містом» і прилеглими територіями можна побачити невеликі ділянки з текстурою старого міста. Міста, що його можна впізнати лише з кіно чи книжок.