Джед Рубенфельд - Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

АСТ-тестування (від англ. American College Testing) потрібно пройти для вступу до коледжів й університетів США. Інший популярний різновид вступних випробувань — тестSAT. — Прим. ред.

У соціології виокремлюють інгрупи й аутгрупи. Інгрупи — це групи, до яких належить індивід та ідентифікує себе з ними, тобто «мої групи». Натомість групи, до яких він не належить, але визнає їхнє існування — це аутгрупи. — Прим. ред.

Варто зазначити, що ми використовуємо поняття «відчуття вищості» не в тому сенсі, в якому його застосовує Альфред Адлер. Для Адлера, якому часто (і майже напевно неправильно) приписують впровадження цього терміна, «відчуттям вищості» ставав кожен прояв захисного самообманного механізму для приховування глибиннішого «комплексу меншовартості». Натомість ми говоримо про відчуття вищості лише тоді, коли групи або особи щиро і глибоко переконані у власній винятковості. З джерелами можна ознайомитися у прикінцевих примітках

Тут і далі в книжці цитати з Біблії в перекладі Івана Огієнка. — Прим. пер.

Доктрина про божественне призначення США — політична доктрина, яку використовували демократи у 1845–1855 роки для виправдання експансії Америки на заході. — Прим. ред.

Але (ісп.) — Прим. пер.

Ідіоматичний вислів «Dan ganas de meterle una pata por culo a alguin» перекладається з іспанської мови як «Хочеться дати комусь копняка під зад». Замість «alguin» має бути «alguien».

Цей кубинський вислів перекладається буквально як «гівноїд», та загалом він відповідає словам «ідіот», «придурок» або «недоумок».

Послухай! (ісп.) — Прим. пер.

Татку (ісп.) — Прим. пер.

Блін (ісп., жарг.) — Прим. пер.

Тут і далі цитати Токвіля взято з Токвіль, А. де. Про демократію в Америці / З французької переклали Г. Філіпчук, М. Москаленко. — К.: Всесвіт,1999. — 590 с. — Прим. пер.

Аятола — почесний титул, який присвоюють за рішенням народу мусульманам-шиїтам. Аятола належить до спільноти шиїтських лідерів і його поведінка оточена ореолом святості. Нині титул аятоли мають лише кілька десятків людей — переважно в Ірані й Іраку. — Прим. ред.

У 1804 році декілька іммігрантів з Індії оселилися у Салемі, штат Массачусетс. Можливо, то були перші індійські переселенці в Америці. Перша індійська спільнота у Сполучених Штатах складалася із пенджабських сикхів, переважно чоловіків, які прибули на Західне узбережжя на початку двадцятого століття. Багато хто з них одружився потім із мексиканками. У період з 1924 до 1965 року іммігрантів з Індії майже не впускали у США. Індійські іммігранти першої хвилі після 1965 року належали здебільшого до еліти, освіченої когорти професіоналів. Станом на 1975 рік 93% іммігрантів були «представниками вільних або технічних професій» чи їхніми найближчими родичами. Починаючи з 1990 року зросла частка освічених індійців, які походили не з еліт. Нині американці індійського походження є переважно іммігрантами: серед них аж 87% дорослих народилися поза межами країни. Джерела подано у прикінцевих примітках.

«Цуріс» в ідиші означає стрес, хвилювання. — Прим. ред.

Кнейдлах — страва єврейської кухні. Вона схожа на українські галушки, тільки з маци. Мацу перемелюють в муку і ліплять з неї галушки. — Прим. ред.

Montgomery Ward — великий американський поштовий ритейлер, який на час згаданого епізоду перебував у фінансовій скруті. — Прим. ред.

Маршмеллоу (англ. marshmallow) — популярний у США десерт, схожий на зефір. — Прим. ред.

Хань — самоназва китайського народу. — Прим. ред.

Одне з нещодавніх досліджень, широко висвітлюване у популярних медіа, нібито показало, що сувора модель виховання «непритаманна» американцям китайського походження і що нормою є «піклування про дітей». Насправді ж дослідження не суперечить добре відомим відкриттям, за якими китайські іммігранти загалом вимагають від своїх дітей сильнішої дисципліни і вищих результатів, аніж більшість американських батьків. Методологія дослідження не передбачала глибокого розгляду конкретних практик виховання. Наприклад, не з’ясовувалося, що діти роблять після школи, які оцінки вважаються прийнятними, скільки годин практики чи навчання вимагають батьки; не було жодних порівнянь між китайськими чи будь-якими іншими батьками. Натомість китайських батьків просили оцінити себе за допомогою вибраних речень і сказати, чи вони «виявляють піклування діями», «уважно слухають» своїх дітей, «підтримують їх своєю поведінкою», «кривдять чи сварять їх», «змінюють тему, коли дитина щось хоче сказати» чи «карають, нічого або майже нічого не пояснюючи». За відповідями (батьків і дітей) на ці запитання, дослідники класифікували більшість (або майже більшість) китайських батьків, що брали участь у дослідженні, як «дбайливих». Однак дослідження не мало на меті виявити, чи були ці батьки суворими за американськими стандартами, вимагаючи більше дисципліни або привчаючи до активнішої праці. У прикінцевих примітках можна знайти джерела і додаткову інформацію.