Джед Рубенфельд - Три сили. Як виховують в успішних спільнотах

Острів Елліс розташований посередині річки Гудзон на території міста Нью-Йорк. На початку ХХ століття він став головними воротами у ліпше життя для мільйонів біженців, що покинули свої країни. Нині там споруджено Музей імміграції. — Прим. ред.

Нижній Іст-Сайд — один із найстаріших районів Нью-Йорка, тривалий час залишався найбіднішою частиною міста, де мешкали прості робітники й етнічні групи іммігрантів, ледве зводячи кінці з кінцями. До того ж за тих часів він був осередком єврейської культури з власними магазинами, товариствами і театрами. Нині Нижній Іст-Сайд — жвавий район міста з престижними закладами і розкішними ресторанами. — Прим. ред.

«Маршмеллоу тест» (англ. marshmallow test) — серія експериментів, метою яких було вивчити відтермінування винагороди у дітей. Уперше його разом зі своїми студентами провів у Стенфорді відомий дослідник Уолтер Мішел. — Прим. ред.

За квінтильного розподілу населення виокремлюють п’ять груп. Його використовують для вимірювання нерівності у розподілі доходів населення. — Прим. ред.

Заявивши, що загальноприйнятого визначення поняття культури немає, ми припустимося неточності. Вибірка 2006 року містить понад 300 визначень з різних джерел. Використання нами цього терміна, мабуть, відповідає більшості тих визначень, хоча ми від початку обмежуємося деякими засадничими умовами: що культура групи є дуже динамічною (а не статичною), здатною радикально змінюватися навіть у межах одного покоління; що культура зазвичай є багатогранною (а не монолітною), здатною об’єднувати численні, зокрема й конфліктні напрямки; що люди можуть змінювати свої культурні умови (тож родина, наприклад, може мати чітку культуру, сформовану рішеннями батьків); і що немає принципу «одна людина — одна культура» (а це означає, що більш ніж одна культура може визначати особистість, — а в Америці найчастіше так і є). Більше про використання поняття культури у цій книжці ви можете дізнатися із прикінцевих приміток.

Видано українською мовою: Кові С., Сім звичок надзвичайно ефективних людей. — Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2012. — 384 с.

Видано українською мовою: Крістенсен К., Дилема інноватора. Як нові технології нищать сильні компанії. — Київ: Yakaboo Publishing, 2017. — 280 с.

Після здійсненого Кастро державного перевороту на Кубі було чотири основні хвилі імміграції: у 1959–1962 роках острів залишили приблизно 200 000 перших біженців (так звані золоті біженці), у 1965–1973 роках — приблизно 260 000 осіб (коли мешканцям Америки дозволили поїхати на Кубу і забрати родичів), понад 125 000 чоловік припливли у 1980 році (їх назвали маріелітами за назвою кубинського порту Маріель, з якого вони відпливали на човнах); з 1994 року (після «човнової» кризи) острів залишають приблизно 20000 осіб на рік. Дотримуючись підходу професорки Екштайн, ми називатимемо прибулих до 1980 року переселенців «кубинськими біженцями», а після 1990 року — «новими кубинцями». Станом на 2010 рік кількість американців кубинського походження сягала 1 760 000 осіб.

За даними перепису населення 2010 року, у США проживає 3,2 млн темношкірих іммігрантів, загальна кількість іммігрантів становить 39,3 млн, а загальна кількість темношкірого населення — 38,4 млн, загалом населення США — 306 млн осіб.

До шести найбільших груп азійського походження в Америці належать китайці (приблизно чотири мільйони станом на 2010 рік), філіппінці (3,4 мільйона), індійці (3,2 мільйона), в’єтнамці (1,7 мільйона), корейці(1,7 мільйона) і японці (1,3 мільйона). До інших менш численних груп належать бангладешці, бірманці, камбоджійці, хмонги, індонезійці, лаосці, пакистанці й тайці. У двох із цих американських груп — камбоджійців і хмонгів — на одну особу припадає до 12000 доларів (менше ніж у будьякій іншій великій расовій або етнічній групі в країні) і понад третина їхніх дітей живе за межею бідності. Американці азійського походження становлять сукупно 5-6% населення Сполучених Штатів.

Видана 2011 року книжка Емі Чуа під назвою «Бойовий гімн матері-тигриці» («Battle Hymn of the Tiger Mother») набула неабиякого розголосу в Сполучених Штатах і Європі. У ній авторка знайомить читача з суворими правилами, за якими виховувала двох доньок, намагаючись відтворити у власній родині китайську модель виховання дітей. — Прим. ред.