Александр Гогун - Деятельность вооружённых националистических формирований на территории западных областей УССР (1943-1949)

В историографии украинской диаспоры история ОУН и УПА наиболее полно представлена исследованиями ныне покойных Н. Лебедя, П. Мирчука, Л. Шанковского и ныне здравствующих П. Содоля и В. Косика. [36] Из исследований украинской диаспоры наиболее заслуживают внимания: Лебедь М. Українська Повстанська Армія, ії генеза, ріст і дії у визвольнії боротьбі українського народу за Українську Самостійну Соборну Державу. Ч. 1. Німецька окупація України. (Репринтне видання) – Дрогобич, 1993; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Пер. із фр. Романа Осадчука. – Париж – Нью-Йорк – Львів, 1993; Косик В. Українська повстанська армія. Короткий історичний огляд. – Київ, 1999; Мірчук П. Роман Шухевич (Ген. Тарас Чупринка). Командир армії безсмертних. – Нью-Йорк – Торонто – Лондон, 1970. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942-1952. / Репринтне відтворення видання 1953 року (Мюнхен). Підготовив до друку Михайло Стасюк. – Львів, 1991; Шанковський Л. Історія Українського війська. Ч. 4. – Вінніпег, 1953. (.); То же. Київ, 1991; Содоль П. Українська повстанча армія, 1943-1949. Довідник. – Нью-Йорк – Тернопіль, 1994.

В разной степени этой проблемы касались польские историки периода как социалистической, так и демократической Польши: соответственно, до и после 1989 года. [37] Образцом польской историографии периода социализма об УПА может служить работа: Szcześniak A, Szota W. Droga do nikąd. Działalność organizacji ukraiśskich nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. – Warszawa, 1973. Из польской историографии УПА периода 1989-2003 гг. имеет смысл назвать работы: Motyka, Grzegorz. Tak było w Bieszczadach: walki polsko-ukraińskie, 1943-1948. - Warszawa, 1999; Motyka, Grzegorz, Wnuk, Rafał. Pany i rezuny: Współpraca AK-WIN i UPA. 1945-1947. - Warszawa, 1997.

Современная украинская историография уделяет большое внимание истории ОУН и УПА. Аннотированный указатель литературы об ОУН и УПА, изданный в 1999 г. специалистами Института истории Национальной академии наук Украины, содержит информацию о более чем полутора тысячах публикаций на русском и украинском языке, посвящённых этой проблеме. [38] См.: Кокін С.А. Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах Державного архіву СБУ. Випуск І. – Київ, 2000. Большая часть перечисленных в указателе публикаций - книги, статьи, интервью, публикации документов и т.д. – появилась на свет в 1991-1999 гг. Однако, особый интерес представляют некоторые монографии и статьи, вышедшие в последнее десятилетие.

В работах исследователя И. Биласа ключевое место занимает проблема системы органов ГБ и ВД Украины в 1917-1953 гг., поэтому борьба советских органов внутренних дел и госбезопасности против ОУН-УПА раскрыта с опорой на большое количество ранее неиспользованных документов. [39] Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. В 2 кн.– Київ, 1994.

Особый интерес представляет серия монографий сотрудника Центрального государственного архива общественных объединений Украины Анатолия Кентия. Этот четырёхтомник построен по проблемно-хронологическому типу, и является наиболее ценным комплексным исследованием по истории ОУН и УПА. [40] Кентій А.В. Нариси історії Організації українських націоналістів в 1929-1941 рр. – Київ, 1998; Его же: Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941-1942 рр. – Київ, 1998; Его же: Українська повстанська армія в 1942-1943 рр. – Київ, 1999; Его же: Українська повстанська армія в 1944-1945 рр. – Київ, 1999; Его же: Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні (1946-1956 рр.) – Київ, 1999.

Стоит отметить диссертацию на соискание учёной степени кандидата исторических наук ровенского исследователя О.С. Озимчука, посвящённую проблеме антифашистской борьбы ОУН-УПА на Волыни в годы немецкой оккупации. [41] Озимчук О.Б. Антифашистська боротьба ОУН-УПА в роки Другої світової війни (період 1941-1944 рр.) на матеріалах Волині / Дис. на здоб. наукового ступеня кандидата історичних наук. – Рівне, 1995.

Ряд вышедших в последнее время работ, носящих, преимущественно, историко-публицистический характер, ставят своей целью апологетику, или, напротив, обвинения УПА. Среди последних наиболее известностна изданная в Торонто, а позже переизданная в Донецке, носящая частично мемуарный характер книга Виктора Полищука «Горькая правда. Злодеяния ОУН-УПА». [42] Поліщук В. Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (Сповідь українця). – Торонто, 1994.

Диссертация и серия статей украинского историка И.К. Патриляка, вышедшие в 2001 году, посвящены военному аспекту деятельности бандеровской фракции Организации украинских националистов в 1940-1942 гг.: элементам коллаборационизма, Дружинам украинских националистов, военно-террористической деятельности ОУН в первые недели советско-германской войны, а также подготовке командного состава будущей Украинской повстанческой армии. [43] Патриляк І.К. Військові плани ОУН (б) у таємній Інструкції Революційного проводу (травень 1941 р.) // Український історичний журнал. 2000. № 2. С. 127-129; Его же: Військовотворчі заходи ОУН (б) у липні-вересні 1941 р. // Український історичний журнал. 2001. № 4. С. 126-139; Его же: Націоналістичний партизанський рух на території Західної України влітку 1941 р. // Український історичний журнал. 2000. № 4. С. 113-119; Его же: Діяльність Організації українських націоналістів (бандерівців) у 1940-42 роках (військовий аспект) / Дис. на здоб. наукового ступеня кандидата історичних наук. – Київ: Державний универсітет ім. Т.Г. Шевченка, 2001.