Володимир Різун - СПЕЦНАЗ

В Панамському каналі болгарське вантажне судно «Варна», навантажене важкими контейнерами, таранить помилково шлюзові ворота. Експерти вважали, що корабель повинен був залишитися на плаву, але з якоїсь причини він після цього тоне. Щоб знову відкрити канал буде потрібно багато місяців. Болгарський уряд шле свої вибачення і заявляє про свою готовність сплатити всі необхідні роботи.

У Вашингтоні під час зльоту по вертольоту Президента здійснено кілька пострілів зі снайперської гвинтівки. Вертоліт легко пошкоджений і екіпаж успішно та безпечно його приземляює. Ніхто всередині не поранений. Відповідальність за цю атаку бере на себе раніше невідома організація, що називає себе «Помста за В'єтнам».

В аеропорту Відня відбувається терористичний вибух.

Група невідомих людей атакувала мінометами територію британської військової бази на Кіпрі.

Серйозна катастрофа відбувається на дуже важливому нафтопроводі на Алясці. Насосні станції виходять з ладу і нафта тече тонкою цівкою.

У Західній Німеччині мають місце кілька безуспішних замахів на життя американських генералів.

У Північному морі перевертається і тоне найбільша нафтова вишка Британії. Точна причина події не встановлена, хоча експерти вважають, що винна корозія головної опори.

У Сполучених Штатах виникає і швидко поширюється епідемія якоїсь невідомої хвороби. Здається, що вона вражає в основному припортові зони, такі як Сан-Франциско, Бостон, Чарльстон, Сіетл, Норфолк і Філадельфія.

У Парижі практично щодня відбуваються вибухи. Головними цілями є урядові квартали, комунікаційні центри та військові штаби. У той же самий час в Південній Франції вирують жахливі лісові пожежі.

Всі ці операції та інші подібні до них, оскільки жодна з цих подій не є аварією, офіційно відомі в ГРУ як «підготовчий період», а неофіційно - як «увертюра». «Увертюра» є серією великих і малих операцій, метою яких є, в переддень справжніх військових операцій, ослаблення морального духу противника, створення атмосфери загальної підозрілості, страху і невпевненості, відволікання уваги армій і поліцейських сил противника на величезне число різних об'єктів, кожен з яких може стати об'єктом наступної атаки.

«Увертюра» виконується агентами таємних служб радянських країн-сателітів і найманцями, завербованими через посередників. Головним методом, застосовуваним на цьому етапі є «сірий терор», що є тим видом терору, який ніколи не зв'язується з ім'ям Радянського Союзу. Радянські таємні служби не залишають на цьому етапі свої візитні картки або візитні картки інших людей. Терор походить від імені вже наявних екстремістських груп, жодним чином не пов'язаних з Радянським Союзом, або від імені фіктивних організацій.

ГРУ вважає, що в цей період його операції повинні бути схожими на природні катаклізми, на дію сил, непідвладних людському контролю, на помилки людей або на терористичні акти організацій, не пов'язаних з Радянським Союзом.

Терористичні акти, виконані під час «увертюри», вимагають невеликої кількості людей, дуже небагато зброї і трохи спорядження. В деяких випадках все, що може знадобитися, це одна людина, озброєна не більше, ніж викруткою, сірниковою коробкою або скляною ампулою. Деякі з цих операцій можуть мати катастрофічні наслідки. Наприклад, епідемія інфекційного захворювання на семи найбільш важливих морських базах Заходу може мати ефект зменшення наполовину об'єднаної військово-морської могутності супротивників Радянського Союзу.

«Увертюра» може тривати від декількох тижнів до декількох місяців, поступово набираючи силу і захоплюючи нові регіони. У той же самий час у справу залучається ГУСМ. На сторінках західних газет з'являються фотографії, що компрометують керівника НАТО. Виникає скандал. Виявляється деякі з людей НАТО мали зустрічі з високопоставленими радянськими дипломатами і передавали їм абсолютно таємні документи. Всі зусилля спростувати це тільки підливають масла у вогонь. Громадськість вимагає негайного звільнення керівника НАТО і детального розслідування. У газетах публікуються свіжі деталі цієї справи і скандал розширюється. В цей момент КДБ і ГРУ можуть підняти і стерти пил з величезної кількості матеріалів і пустити їх в оборот. Головними жертвами тепер стають люди, яких Радянський Союз спробував завербувати, але зазнав невдачі. Тепер ретельно відредаговані і забезпечені коментарями матеріали потрапляють до рук преси. Радянська розвідка намагалася завербувати тисячі, навіть десятки тисяч людей за цей час. В їх число входили молоді лейтенанти, які стали тепер генералами, і треті секретарі, що стали тепер послами. Вони всі відхилили радянські спроби завербувати їх, а тепер Радянська розвідка мстить їм за відмову. Число скандалів зростає. Люди зі здивуванням дізнаються, що довіряти можна лише декільком людям. Радянська розвідувальна служба нічого не втратить, якщо преса отримає матеріал, який показує, що вона намагалася завербувати французького генерала, але не вказує, чим закінчилася ця спроба. Вже зовсім небагато залишилося до початку війни. Ось чому газети повні вимог про розслідування та повідомлень про відставки, усунення від посади і самогубства. Найкращий спосіб вбити генерала - це вбити його його ж власними руками.