Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

У попередніх розділах ми зустріли заяву про те, що на стратегічних іграх у січні 1941 року Жуков показав себе полководцем більш високого класу, ніж Кузнєцов і Павлов, які на початку війни діяли невдало.

З пісні слова не викинеш. Однак, не тому Павлов і Кузнєцов невдало командували своїми військами, що були в чомусь гіршими за Жукова, а тому, що виконували драконівські накази Жукова.

Війська прикордонних військових округів, якими командували Павлов, Кузнєцов, Кирпонос, Черевиченко були висунуті до самих кордонів і потрапили під раптовий удар, не встигнувши по тривозі добігти до своїх танків і гармат. Сталося це не тому, що дурненькі командувачі фронтів за своєю волею зігнали мільйони солдатів до кордону, а тому, що так наказав начальник Генерального штабу генерал армії Жуков.

Аеродроми прикордонних округів були винесені до кордонів і до меж забиті літаками. Там літаки у своїй більшості і згоріли, не встигнувши піднятись у повітря. Сталося це не з примхи Павлова, Кузнєцова або іншого командувача округу, а за наказом начальника Генерального штабу Жукова.

Стратегічні запаси були винесені до кордонів і потрапили в руки супротивника не тому, що Павлов і Кузнєцов дурні й бездарні, а тому, що так наказав начальник Генерального штабу Жуков.

Війська прикордонних округів не мали планів відбиття агресії, в цьому винен Генеральний штаб і його геніальний начальник генерал армії Жуков.

На головних напрямках війни війська Західного й Південно-Західного фронтів вже в мирний час перебували в пастках - у виступах, які глибоко врізалися в територію противника. Уже в мирний час основні угруповання радянських військ з трьох боків були оточені противником. Залишалося тільки вдарити по їх тилах і відрізати шляхи постачання. Що противник і зробив. У цьому винен Генеральний штаб і особисто - його начальник генерал армії Г. К. Жуков. Це він визначав угруповання військ. Без дозволу Генерального штабу командувач округу не має права перемістити не те що одну армію чи корпус, але й жоден батальйон, полк або дивізію.

Головний удар німецька армія завдала північніше Полісся по військах Павлова. А головні сили Червоної Армії перебували чомусь південніше Полісся. Жуков усе знав, усе розумів і все передбачив, знав, що завдадуть удару північніше Полісся, але свої головні сили зосередив чомусь зовсім в іншому місці.

І от нам розповідають, що в усьому винні командувачі округів, а в Москві сидів геній. Це стара традиція. За десятиліття до розгрому 1941 року за наказом Сталіна проводилася колективізація, тобто знищення мільйонів найрозумніших і найпрацьовитіших чоловіків, які годували країну і половину Європи. Результат був сумним. І тоді товариш Сталін написав статтю в газету «Правда», винуватцями оголосив керівників на місцях: занесло вас, товариші, не в той бік, захопилися, запамороченням від успіхів страждаєте! І стріляли тих, хто найбільше старався, тих, хто сталінські накази виконував точно.

У 1941 році Сталін мав розстріляти Жукова. Але тоді тінь падала на керівництво в Москві, отже, й на самого Сталіна. Було вигідніше все валити на місцевих керівників. Тому під сокиру пішов командувач Західного фронту генерал армії Павлов та інші генерали.

А Жуков залишився чистим.

З перших днів війни Жуков координував дії Південно-Західного і Південного фронтів. У генерал-полковника Кузнєцова в Прибалтиці — 2 мехкорпуси, проти нього 1 німецька танкова група - 631 танк.

У генерала армії Павлова в Білорусії — 6 мехкорпусів, проти нього 2 німецькі танкові групи - 1967 танків.

У генерала армії Жукова в Молдові і Україні — 10 мехкорпусів, проти них 1 (перша) німецька танкова група - 799 танків.

Ну, напевне, стратегічний геній продемонстрував полководницький талант! На жаль. Жуков заганяв марними маршами шість корпусів, а потім бездарно спалив їх у битві, інші чотири мехкорпуси неабияк знекровив.

Нині світу навіяно, що танкова битва 1943 року на Курській дузі під Прохорівкою була найграндіознішою в історії Другої світової війни і у всій світовій історії. Але це не так. Найграндіозніша танкова битва світової історії сталася 23-27 червня 1941 року в районі Дубно, Луцька та Рівного. У цьому зіткненні шести радянських мехкорпусів з 1-ю німецькою танковою групою радянськими військами командував Жуков. У нього було повна кількісна та якісна перевага.

В 1-й німецькій танковій групі з 799 танків: