Різун Богданович - Тінь перемоги (Тінь перемоги-1)

Якщо боїшся, що один насос поламається, візьми собі десять запасних. Навіщо тобі 44?

А ось улюбленець Жукова генерал-лейтенант Минюк Леонід Федорович. Займана посада - генерал-ад'ютант Жукова, потім - генерал для особливих доручень при маршалі Жукові. При арешті в нього крім срібла й золота, костюмів і тарілок, мармурових статуй і статуеток, килимів і картин, гобеленів та іншого конфісковані - 92 велосипедні насоси. Всі вони, Жуков, Сєров, Берія, Сіднев, Телегін, Минюк, Абакумов, Крюков прийшли до Європи під прапором звільнення. Все, що вони діяли, називалося гарним терміном - Визвольна місія Радянської Армії.

Все це мародерство і злодійство процвітало під покровом Прапора Перемоги, який гордо майорів над поваленим Райхстагом.

Всі вони називали себе комуністами. Вони вбивали десятки мільйонів людей заради загальної рівності, і тут же пускали у справу есесівські пивоварні заводи і набивали кишені мільйонами. Вони звільняли світ від Гітлера, Гебельса і Герінга і тут же вселялись у звільнені резиденції. Вони звільняли світ від коричневої чуми, від гітлерівських концтаборів, але ці концтабори не пустували, їх тут же включали в систему ГУЛАГу. Всі вони розповідали, що скоро настане такий час, коли на землі переможе комунізм і кожен буде працювати за здібностями, а отримувати за потребами. Кому, скільки треба, той собі стільки й візьме! Велика ідея. Але як задовольнити потреби одного тільки Сєрова або одного такого Минюка?

Нам кажуть: ох, якби до влади замість Хрущова в 1957 році прийшов Жуков! А ми запитаємо: що було б з країною, якщо б до влади дійсно прийшов Жуков?

Відповісти на це питання легко. Жуков привів би у владу свого найближчого друга Сєрова і таких, як він. Ці товариші влаштували б у підвалах своїх палаців і особняків маленькі затишні приватні в'язниці і камери тортур. А ще вони б розікрали країну ще задовго до застою й перебудови, і нашим «демократам» нічого було б красти.

Завершилася війна, Червону Армію слід рішуче і терміново скорочувати. Армія була жахливою: десять фронтів у Європі і три фронти на Далекому Сході. У складі кожного фронту - від п'яти до дванадцяти армій. Влітку 1945 року в Сталіна була 101 армія: 5 ударних, 6 гвардійських танкових, 18 повітряних, 11 гвардійських загальновійськових і 61 загальновійськова. Крім фронтів і армій - два десятки військових округів, чотири флоти, кілька флотилій, сотні військових училищ, запасних частин та навчальних центрів, війська НКВС і т.д. і т.ін. Зрозуміло, стільки не потрібно нікому. Стільки не прогодувати жодній державі. Тому офіцерів звільняли сотнями тисяч, сержантів і солдатів - мільйонами. Одночасно розформовувалися тисячі полків, сотні бригад і дивізій, десятки корпусів і армій, усі фронти. При цьому вчорашні командувачі армій ставали командирами корпусів, командири корпусів приймали дивізії, а командири дивізій - бригади і навіть полки. Вчорашні командири полків ставали командирами батальйонів, а то й зовсім їх звільняли з армії. Пробитися в академію було майже неможливо. Військові академії брали в основному Героїв Радянського Союзу, та й то не всіх. Був навіть такий термін - «золотий набір». Офіцерів, генералів, адміралів і маршалів після війни було так багато, і були вони такими молодими, що перспективи службового росту в армії практично відсутні. Кожного знижували на посаді, і кожен знав: до самої пенсії на підвищення можна не сподіватися, про колишні висотах краще не мріяти.

Зрозуміло: всім було прикро.

Хвиля скорочень торкнулась і найвищого ешелону. Влітку 1945 року в Радянському Союзі був один генералісимус і 12 Маршалів Радянського Союзу. Під час війни маршали командували фронтами. Війна завершена. Фронти розформовані. Куди подіти маршалів?

Маршал Радянського Союзу Берія Лаврентій Павлович в армії ніяких посад не займав. Він - по іншій лінії.

Будьонний не займав жодної посади в армії з причини похилого віку.

Залишається десять маршалів, але Сталіну в Москві потрібен тільки один. Йому потрібен думаючий маршал. Зрозуміло, вибір Сталіна падає на Василевського. Василевський - найталановитіший з радянських полководців. Звичайно - після Сталіна. Василевський - це феноменальна пам'ять. Василевський - це незаперечна логіка. Василевський - це головний радник Сталіна з військових питань протягом всієї війни. Василевський - генератор геніальних ідей.