Різун Богданович - Беру свої слова назад

Обдурюючи командувачів фронтів і армій, Генеральний штаб сам ставав жертвою обману. Туфта множилася на туфту і покривалася туфтою.

Через п'ять місяців війни, 26 листопада 1941 року, Радінформбюро оголосило, як було заявлено, «неспростовні дані»: «з 22 червня по 21 листопада німецька армія на радянсько-німецькому фронті втратила вбитими, пораненими і полоненими близько 6.000.000 осіб, більше 15.000 танків, близько 13.000 літаків і до 19.000 гармат». Дивно, але раптом виявилось, що і у нас теж були деякі втрати. Їх відкрито і прямо оголосили, без приховування: «Убитими 490 000, пораненими до 1.112 тис., зниклими безвісти 520 тис. Втрати танків - 7.900. Літаків 6.400. Гариат — 12.900» (Повідомлення Радянського Інформбюро. Видання Радінформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 375).

І ці переможні цифри знову і знову супроводжувалися повідомленнями про подвиги, подвиги, подвиги. Подвиги описували з любов'ю. Зі смаком. Наприклад, такі. «Взвод сержанта тов. Поросенкова протягом одного бою тричі ходив у багнетну атаку на противника і винищив понад 150 німецько-фашистських окупантів. Сам тов. Поросенков заколов в цьому бою 11 ворожих солдатів» (Там же. С. 412)

«Червоноармієць тов. Воробйов підкрався до німецького бліндажа і влучними пострілами знищив 2 вартових. Німців, які вибігли з бліндажа тов. Воробйов закидав гранатами. В цьому бою відважний червоноармієць винищив 25 фашистських солдатів» (Там же. С. 419). Сам він, зрозуміло, живий і неушкоджений. До нових боїв готується. До нових подвигів і звершень.

А ось ще: «Червоноармійці-кухарі Чадін та Іванов були оточені десятьма німецькими автоматниками. Сміливі червоноармійці вступили в бій з ворогами. Тов. Чадін заколов багнетом 3 німецьких солдатів, а тов. Іванов застрелив офіцера, інші вороги почали втікати» (Там же. С. 447).

Товариш Чадін, майстерно володіючи гвинтівочкою з граненим багнетом, в порядку живої черги колов, як поросят, переляканих німецьких окупантів, а ті, капловухі, не зметикували пальнути разок з автомата.

І в тому ж дусі - шість томів. 2384 сторінки. Масовий героїзм позамежних масштабів.

Але ж і це не все. Шість томів повідомлень Радінформбюро, які видали в 1944 році, - це вже прочищена правда, залишкова. Те, що передавали на радіо і друкували в газетах у 1941 році, через три роки було профільтровано й опубліковано в куди більш пристойному вигляді. До 1944 року були геть забуті тисячі неймовірних подвигів і звершень, якими з початку війни радянські генерали і комісари дивували світ. Кожен сам у цьому може переконатися. Треба погортати «Правду» і «Красную звезду» за 1941 рік, за 1942-й - відкривається суцільна фантастика. Наші доблесні бійці один на один йшли на німецькі танки, сокирами гнули гарматні стволи, граблями зупиняли мотоциклістів з кулеметами, підлітки з вилами і косами брали в полон по взводу автоматників. Ох, чого там тільки не було! У 1944 році найгероїчніші (тобто найсмішніші) діяння перших двох років війни в шеститомник не потрапили.

Потроху було забуто й те, що публікували в 1944 році. Історію відшліфували до сліпучого блиску. І нічого в ній не залишилося, крім подвигів. Правда, з сотень тисяч вибрали десяток, здавалося б, найдостовірніших.

А прелюдією епопеї стала героїчна оборона Брестської фортеці.

Про оборону Брестської фортеці написані тони книжок, знято більше десяти художніх та документальних фільмів, фортеці надано звання «Фортеця-герой», на її території споруджено грандіозний меморіальний комплекс. Замовник не скупився. Грошей, цементу і сталі відпустив досхочу. І архітектори постаралися: в небо встромили стометровий гранований багнет, розсадили по периметру циклопічні монументи героїв, на березі річки Мухавець стомлений залізобетонний солдат небувалих розмірів черпає каскою воду... Монумент називається «Спрага». Захисникам фортеці не вистачало не тільки снарядів і патронів, не тільки хліба і бинтів, а й води. За кожний ковток доводилося платити відром солдатської крові. Цей момент у фільмі «Безсмертний гарнізон» яскраво зображений: повертаються поранені бійці із завдання і в підземному шпиталі викладають на стіл штук десять солдатських фляжок з водою. Медсестра: та ви що! У мене сотні поранених! Цього не вистачить ні напоїти, ні промити рани. І тоді командир розвідників: чи знаєш ти, скільки наших людей полягло біля річки, щоб ці фляги наповнити?!

На подвигу захисників Брестської фортеці виховані цілі покоління радянських людей. Я теж у дитинстві дивився «Безсмертний гарнізон», я теж грав у війну, захищав форти і каземати від нападів ворогів. У міру дорослішання інтерес до оборони Брестської фортеці не слабшав, а підсилювався. Ясності не додавалося. Навпаки, вона спадала. Вона розчинялася. А нерозуміння густішало.