Різун Богданович - Беру свої слова назад

Книжку Жукова вихваляли всі ненависники російського народу. Товариші з «Красная звезда» звернулися прямо до Михайла Олександровича Шолохова: скажи слово... Однак «на оцінки Шолохов виявився скупий. ("Назву одного, - інший образиться".) Втім, один комплімент зробив: "Військові мемуари маршалів Жукова і Рокосовського - книжки блискучі"» («Красная звезда», 24 травня 1995 р.).

Даремно Михайло Олександрович грішне з праведним плутав. Немає у Рокосовського в мемуарах нічого подібного до того, що вписано в сороміцькі творіння Жукова...

А хор ненависників дзвенить: о, великий Жуков!

І от питання нашим лауреатам, нашим стратегам у генеральських і маршальських погонах: а вам, дорогі товариші, не бридко отримувати свої срібники за вихваляння цієї худоб’ячої книжечки?

Лаври Жукова-наклепника спокою нашим стратегам не дають. Останній начальник Генерального штабу Збройних Сил СРСР генерал армії М. Моісеєв вже під самий захід комуністичної влади вирішив відзначитися. Він пішов далі: оголосив, що одних тільки новітніх танків нам потрібно не 16 600, як заявляв Жуков, а 31 400 («Правда», 19 липня 1991 р.).

Жуковський метод невичерпний, як наші потреби. Товариші безсовісні генерали, якщо кому хочеться нагород, орденів і посад, оголосіть, що росіяни настільки дурні, що їм було потрібно додатково 100 000 новітніх танків, не рахуючи тих, які вже перебували на озброєнні Червоної Армії. Гарантую; вам комуністи теж пам'ятник зліплять.

Причини популярності Жукова в Німеччині, у Франції, в Британії, США зрозумілі: зажирілому обивателю приємно читати зізнання в тому, що росіяни найдурніші на світі. Жуковська фальшивка пестить національне самолюбство і німця, і американця, і британця, і француза: росіяни самі усвідомлюють свою неповноцінність!

І нехай українці, татари, євреї, грузини чи вірмени не спокушаються. Коли кажуть про росіян, всіх нас на увазі мають. З подачі Жукова Георгія Костянтиновича, «маршала перемоги», всі ми - нижча раса.

А німці — вища.

Ніхто з лідерів сучасної Росії не приховує, що книжка Жукова - ідеологічна диверсія. Чому ж вони вихваляють Жукова і його, даруйте на слові, «мемуари»? А ось чому: злочин століття зірвався, «визволення» Європи, Азії та Африки не відбулося, проте сліди підготовки видно неозброєним оком. Щоб запобігти викриттю, комуністи розпускають (вельми успішно) небилиці про «неготовність». Комуністи оголосили всьому світу про те, що наш народ взагалі ні на що не здатний: не маючи двадцятиразової чисельної і абсолютної якісної переваги, російський солдат воювати не здатний.

З усіх маршалів воєнного часу Жуков проявив найбільшу старанність і завзяття в служінні антинародному режиму. Тому режим і роздуває жуковський культ. Тому Жукова-наклепника на постамент поставили: дутою жуковською величчю підпирають байки про брак танків, про «застарілі» літаки і «неукомплектовані» дивізії. Пам'ятник Жукову - свідчення того, що ми з наклепом змирилися, що ми згодні з жуковською оцінкою наших здібностей.

Кожен, хто читав мемуари Жукова, згоден: більш дикого наклепу на Росію ніхто вигадати не міг. Особисто я про це повторюю у всіх своїх книжках. Однак я - теж жертва комуністичної пропаганди. Я вважав книжку брехливою, але самого Жукова - великим полководцем ...

Я помилився. Жуков не був ні великим, ні полководцем. Свої слова про його нібито велич, про те, що він не мав жодної поразки, беру назад.

У всіх моїх читачів прошу вибачення за помилку.

Жуков заявив, що йому не вистачило 32 тисячі танків проти 3 тисяч німецьких. Тим самим він сам визнав, що не є полководцем.

13 липня 2004

Брістоль

Бешанов В. Десять сталинских ударов. Минск: Харвест, 2000.

Боевой и численный состав Вооруженных Сил СССР в период Великой Отечественной войны: Статистический сборник №1 (22 июня 1941 года). М.: Воениздат, 1994.

Вестфаль 3., Крейпе В., Блюментрит Т. и др. Роковые решения / Пер. с нем. М.: Воениздат, 1958,

Владимиров Л.В. Россия без прикрас и умолчаний. Мюнхен: Посев, 1968.

Гальдер Ф. Военный дневник /Пер с нем. М.: Воениздат,1969-1971.

Георгий Жуков. Стенограмма октябрьского (1957 г.) пленума ЦК КПСС и другие документы. М.: Фонд «Демократия», 2001.

Год 1941. Юго-Западный фронт. Львов: Каменяр, 1975.

Гот Г . Танковые операции / Пер. с нем. М.: Воениздат, 1961

Готовил ли Сталин наступательную войну против Гитлера? / Сост. В.А. Невежин. М.: АИРО-ХХ, 1995.