Різун Богданович - Беру свої слова назад

І не поспішайте в мене каменюки кидати - я пропорції дотримуюсь: для Маршала Радянського Союзу Ворошилова генерал-лейтенант Хозін - це ніби як для командира танкової дивізії в Черкасах невідомий, незрозуміло звідки взятий майор. Чи дозволить генерал-майор якомусь невідомому, який не має ніякого стосунку до його дивізії майору сидіти і слухати його промови, хоча б і про прибирання картоплі? Ти розкажи, хто такий, з чим прийшов, тоді тобі, можливо, дозволять бути присутнім.

А генерал-майор Федюнінський для маршала Ворошилова - це як капітан для командира дивізії. Невже так і було: сідай, дорогий, слухай, що незрозуміло — питай...

І от, посидівши і послухавши, Жуков не витримав і нарешті розповів, що він тут не просто так, не заради цікавості на вогник забрів, а має в кишені записку... Вникнемо: до моменту, коли Жуков вручив записку Ворошилову, він був для присутніх абсолютно чужою людиною, яка не мала ніякого права бути присутньою на засіданні Військової ради. Він не мав права там перебувати, навіть якщо б обговорювалося не зовсім таємне питання, а найпростіше, наприклад, про заготівлю дров. Стороннім вхід заборонено! А супроводжючі Жукова генерали до оголошення повноважень були не тільки сторонніми, але і до того ж не мали права бути присутніми в такому місці просто в силу того, що їх військові звання були занадто низькими для цього високого кабінету.

Адмірал Ю.А. Пантелєєв, який в початковому періоді війни був начальником штабу Балтійського флоту, свідчить: підготовка кораблів до підриву здійснювалася в обстановці глибокої таємності. На флоті про це знали командувач, начальник штабу, начальник оперативного відділу штабу, начальник тилу і безпосередні виконавці (Ю.А. Пантелеев. Морський фронт. М., 1965. С. 204). А Жуков і разом з ним Карпов, Чаковський, Гарєєв, Яковлєв та інші розповідають нам чудові історії про те, що сторонні люди прийшли на засідання Військової ради фронту і флоту, сиділи і слухали цілком таємні розмови.

Дивам немає кінця.

Через кілька сторінок Жуков пояснив: «Військова рада, до складу якого, крім А.А. Жданова, А.А. Кузнєцова і мене, входили секретар Ленінградського обкому партії Т.Ф. Штиков, голова облвиконкому Н.В. Соловйов, голова міськвиконкому П.Є. Попков, працювала дружно, творчо, енергійно, не рахуючись ні з часом, ні з утомою. Усіх цих товаришів зараз уже немає серед живих. Повинен сказати, що вони були видатними діячами нашої партії і держави. Вони зробили все, що можна було зробити, для успішної боротьби, відстоюючи місто Леніна, над яким тоді нависла смертельна небезпека. Ленінградці їх добре знали й поважали за мужню поведінку та непохитну волю до перемоги».

Так сказано у другому виданні (Спогади та роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 397). Злобливий ідеолог Суслов заборонив казати правду про вирішальну роль Комуністичної партії в досягненні перемоги, тому ці теплі слова про «видатних діячів нашої партії і держави» були вирізані з першого видання. Але потім злобливий змилувався і дозволив...

Але нелегко бути комуністичним ідеологом. З одного боку, треба довести, що Жуков і тільки Жуков врятував Ленінград. З іншого - треба показати керівну і спрямовуючу роль Комуністичної партії. Тому, з одного боку, Жуков нібито поставив перед Сталіном умову: член Політбюро і Військової ради Ленінградського фронту «самозваний стратег» Жданов не повинен втручатись у рішення Жукова. Сталін, ясна річ, на це погодився. А якщо вже Жданову не можна втручатись у рішення Жукова, то якомусь там Попкову і поготів такі речі заборонялись. А з іншого боку, з усіма цими «видатними діячами нашої партії і держави» Жуков працював дружно, творчо й енергійно.

Стривайте, якщо Жуков з ними не обговорював оперативних питань, то які обговорював? Як налагодити роботу каналізації? Як ловити людожерів і що з ними робити? Як вивозити трупи з міста?

Ці питання, думаю, вони б вирішили і без Жукова.

Але я про інше. В момент першої появи Жукова на засіданні Військової ради Ленінградського фронту «за покритим червоним сукном столом сидів десяток людей». Тепер ми знаємо їх імена: Ворошилов, Жданов, Кузнєцов, Попков, Штиков, Соловйов... Не могли не бути присутніми начальник штабу Ленінградського фронту і начальник тилу. Той же Жуков розповідає, що за столом сиділи начальники родів військ фронту. А це - командувачі авіацією, артилерією, ППО, танковими військами, начальники інженерних військ, військ зв'язку та інші. І поруч з кожним з них - партійний наглядач. Носили ці товариші різні титули: члени військових рад, комісари та ін. Але суть одна - нагляд. Восени 1941 року без них командири і командувачі кроку ступити не могли. Але найбільше, за описом Жукова, на тій раді було флотських товаришів, бо обговорювалося питання про знищення флоту. І якщо так, то явно був присутній командувач Балтійського флоту адмірал Трибуц зі своїм наглядачем, начальник штабу, начальник тилу та інші.