Александр Красовицкий - Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська

• У Донецьку на учасників маршу за єдину Україну напали люди в камуфляжі і з битами. Про це повідомляє « ОстроВ ».

Рух мирній ході за єдину Україну перекрили люди в камуфляжі. За інформацією видання, чути звуки, схожі на постріли, і якісь вибухи. Люди з українською символікою розсіялися. Почалася бійка, люди розбіглися у двори. Їх наздоганяють і б’ють. При цьому нападники кричать «Росія, Росія».

«Точно є поранені, їх затягували у двори», — передає « ОстроВ ».

• Сергій Глотов та ін. «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту»

Падіння Луганська

Після захоплення Слов’янська та Краматорська на Донеччині диверсантами під проводом росіянина Ігоря «Стрєлкова»- Гіркіна контроль України над територією так званої зони АТО значно послабшав. Під кінець квітня російські найманці майже остаточно закріпили свою владу в Луганську, а спроби проукраїнських активістів мирним та законним чином вплинути на ситуацію в місті виявилися марними. 29 квітня практично безперешкодно було захоплено будівлю обласної державної адміністрації.

• В цей день в якійсь групі я прочитала, що ватяні орки збираються штурмувати Луганську ОДА близько дванадцятої години дня — і так, вони про це відкрито писали. Не знаю, навіщо їм це було потрібно, адже ніяких вимог, крім «безкоштовна горілка», «шоб добре жити», «не вставати і не думати», «федералізація», «рІфІрендум», вони не висували. Напевно, думали, що якщо будівлю захоплять, то влада відразу буде у них в руках.

Спочатку я пішла до захопленої будівлі СБУ для невеликої розвідки. Там вже був колючий дріт по периметру, але людей поки не обшукували. У «наметовому містечку» все було тихо і спокійно, як ніби великий дракон спав. Я трохи заспокоїлася —швидше за все, знову прийдуть, якщо назбирають, людей сто до ОДА і будуть кричати, як мавпи.

У сквері навпроти було мало людей, я, як завжди, оглянула периметр на предмет «алкомайдановцев» — таких не спостерігалося. На дитячому майданчику мирно грали діти з батьками, біля пам’ятника Шевченку майорів на флагштоку український прапор.

Десь о пів на дванадцяту в сквер почали підтягуватися деякі мої знайомі журналісти і проукраїнські активісти. Це був уже не перший штурм, і ми стояли і ворожили — прийдуть чи не прийдуть штурмувати.

Комусь із них зателефонували і сказали, що йде натовп «орків» до Луганської ОДА. Мої очікування не виправдалися, так як я передбачала побачити натовп з 100-200 чоловік. І я, м’яко кажучи, здивувалася, коли цей потік не закінчувався і не закінчувався... Це була величезна маса людей, дуже дивна маса — деякі брудні, деякі з якимись скляними очима, а деякі дуже агресивні. Біля парадного входу в Луганську ОДА не було ні кордони міліції, ні патруля, ні офіційних осіб. Натовп просто підійшов до будівлі, просто вибив пару вікон, забрався всередину, з вікон почали вивішувати свої ганчірки — прапори організації «Луганська гвардія».

Співробітників ОДА було евакуйовано заздалегідь. Двері та вікна на першому поверсі було вибито, на будівлі було встановлено прапори РФ і самопроголошеної «Луганської Народної Республіки». Після «переговорів» працівники міліції, а також бійці внутрішніх військ з інших регіонів покинули будівлю через коридор, влаштований мітингувальниками і під їхнім контролем попрямували у бік військової частини. Пізніше того ж дня було захоплено будівлі обласної прокуратури та Луганської обласної телерадіокомпанії. Однак штурм головного управління МВД у той день виявився безрезультатним (захоплення відомства відбулося пізніше, у травні).

• Будівля обласного управління МВС була готова до штурму краще, ніж будь-яке інше відомство. Були і укріплення, і мішки з піском, і розподіл ролей.

Про те, що нас в цей день будуть захоплювати, ми дізналися десь о дванадцятій годині. Тоді вже весь особовий склад був по відділах, ніхто нікуди не розходився, вже дали команду збирати людей і готуватися до відбиття штурму. Хоча перше, що нам сказали, — це те, що СБУ заборонила нам застосовувати зброю в разі відображення штурму. Ось уявіть! Ніякої зброї — мовляв, ні в якому разі не нагнітати обстановку!.. У них на все, як тільки когось із сепарів затримували, був одна цікава відповідь: «Не нагнітайте ситуацію».

У нас стояли вінницькі вевешники у дворі, тому що на той час було вже зрозуміло, що луганський «Беркут» із сепаратистами заодно.