Владимир Вятрович - Війна і міф. Невідома Друга світова

План масових поховань у П’ятихатках під Харковом. З архівної справи УКҐБ у Харківській області, 1969 р.

Поховання поляків у Катині та Харкові організовано на таємних цвинтарях НКВД. Починаючи з 1938 року, у П’ятихатках під Харковом поховали близько 5 000 харків’ян. Так само убитих польських громадян «підселили» до радянських жертв комуністичного режиму у Биківні та Катині. Якщо спробувати прийняти твердження, що поляків розстріляли німці, то досить складно зрозуміти, чому в усіх випадках німці ховали свої жертви виключно на таємних цвинтарях НКВД. Єдиним винятком із цього правила є Мєдноє.

Наступний міф: катинські документи з «Особливої папки № 1» — фальсифіковані, а значить, провина Сталіна не доведена.

Немає жодних сумнівів щодо автентичності та достовірності матеріалів «Особливої папки». Навіть якби документи «Особливої папки» ніколи б не знайшли — це нічого не змінює у питанні радянської відповідальності за цей злочин: «Катинська справа» — це сотні документів обсягом у тисячі сторінок.

«Особлива папка № 1» — це лише 11 сторінок: оригінал записки наркома Берії із пропозицією розстріляти військовополонених, сторінки із питанням 144 Протоколу № 13 Політбюро УК ВКП(б), кілька копій, виготовлених для Берії у 1941 році, та записка голови КҐБ СРСР Шелепіна — Хрущову від 3 березня 1959 року.

Збереглися також списки військовополонених усіх таборів, етапні списки, накази щодо організації і проведення цієї «операції» Управління у справах військовополонених НКВД, звіти керівництва таборів про її виконання, частково збереглися етапні відомості і списки, щоденні шифрограми начальників Калінінського та Харківського УНКВД про хід виконання страт.

Не існує можливості фальсифікувати такий величезний обсяг документів. Ці матеріали дають майже повну інформацію щодо всіх обставин катинського злочину і не залишають жодних сумнівів щодо відповідальності сталінського комуністичного режиму.

Комуністична партія і Радянський уряд намагалися уникнути втягування країни у війну. Коли вона була розв’язана, Радянський Союз визначив своє ставлення до воюючих імперіалістичних угруповань як нейтральне... [з листопада 1940 р.] Радянський уряд більше не повертався до будь-яких перемовин з німецькою стороною за проектом політичного співробітництва, незважаючи на неодноразові нагадування Ріббентропа.

Суть міфу

Радянський Союз ніколи не був союзником нацистської Німеччини, а в тих випадках, коли вони діяли спільно, це було продиктовано політичною та військовою необхідністю.

Факти стисло

Не так міф, як табу: про співпрацю СРСР та Третього Райху просто не писали у радянських підручниках, енциклопедіях і намагалися обходити у наукових монографіях. Утім, Радянський Союз весь час із вересня 1939 року до червня 1941 року залишався союзником Гітлера, поставляючи йому необхідні для ведення війни в Європі сировину, матеріали, інформацію.

Факти докладніше

Під час спільної агресії проти Польщі військова співпраця Вермахту і Червоної армії полягала насамперед у взаємному інформуванні про дислокацію польських військ та спільних діях для їхнього розгрому. Неодноразово полякам доводилося водночас відбивати удари з обох фронтів.

Підписання Договору про дружбу і кордон, 28 вересня 1939 р.

Коли після польської кампанії Німеччина розпочала наступ на Англію та Францію, Радянський Союз оголосив ці країни агресорами, а компартіям Англії та Франції через Комінтерн надійшла інструкція критикувати свої уряди, які захищалися від агресії нацистів.

Наприкінці 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розв’язавши Радянсько-фінську війну 1939–1940 років, за що його оголосили агресором і виключили з Ліги націй 14 грудня 1939 року.

Певне сприяння радянській агресії в Фінляндії спостерігалося і з боку Німеччини. Гітлер не дозволив фінам скористатися німецьким кабелем зв’язку для звернення по радіо до США із проханням про допомогу. А наприкінці війни, коли з’явилася вірогідність висадки в Скандинавії англо-французького десанту, Німеччина переконувала фінів швидше укласти мир.