Роже Ґароді - Основоположні міфи ізраїльської політики

Джерело: Аерофотознімки докази. Фірма Болл Ресурс Лтд. Серія 160 7231. 120-я стріт. Delta. B.C. Канада. 4C6PS 1992. 116 сторінок.

Утім, вся сукупність технічних питань була піднята під час процесу Ернста Цюнделя в Канаді, коли обидві сторони мали можливість вільно та повністю висловитися. Звіт про цей процес є надзвичайно важливим джерелом для кожного чесного історика, тому що він дозволяє дізнатися про всі висловлені тези і побачити їхні протиріччя. Заяви обох сторін мають тим більшу цінність і тим більше значення, що кожна сторона висловлювалась з урахуванням негайної критики з іншої сторони.

Одна деталь, як мені представляється, має вирішальне значення: 5 і 6 квітня 1988 року директор крематорію в Калгарі (Канада) Іван Лагасе — крематорію, схожого за типом і конструкцією із крематорієм у Біркенау і побудованого в 1943 році — перерахував обов'язкові технічні вимоги до споруджень такого типу. Він говорив про необхідність перерв для охолодження між кремаціями та після введення одного тіла, без чого можливе ушкодження вогнетривкої обшиви печей.

Лагасе попросили висловити його думку щодо оцінки пропускної здатності 46 печей в 4 крематоріях у Біркенау, яку зробив Хілберг у своїй книзі "Знищення європейських жидів" (2-е видання, с. 978). За заявою Хілберга, "теоретична щоденна пропускна здатність 46 печей у Біркенау становила більше 4400, але з урахуванням зупинок і затримок практична межа була меньшою".

Лагасе назвав це твердження "абсурдним" і "нереалістичним". Припускати, начебто 46 печей могли спалювати більше 4400 трупів у день смішно. Ґрунтуючись на своєму власному досвіді, Лагасе стверджує, що в Біркенау можна було спалювати 184 тіла на день.

Джерело: 27. с 736 по 738.

Це вам не книга начебто "Крематоріїв Освенціма" Прессака з підзаголовком "Механізм масового вбивства" (1993), у якій "газовим камерам" присвячений всього лише один розділ на 20 сторінках (з 147) і навіть не цитується звіт Лейхтера, який Прессак "спростовував" в 1990 році (знов-таки при фінансовій підтримці Фонду Кларсфельда). На це "спростування" ніхто більше не насмілюється посилатися, щоб врівноважити аналіз Лейхтера.

Також не було наукового і публічного обговорення фахівцями різного рівня компетентності звіту інженера Фреда Лейхтера, Краківської контр-експертизи 1990 року і Віденської експертизи, які підтвердили висновки Лейхтера. У цілому з проблеми "газових камер" виникають сумніви і навіть скептицизм.

Дотепер стосовно тих, хто заперечує офіційну історію, єдиними аргументами залишаються відмови від обговорення, замахи і репресії.

Для визначення того, як нацисти поводилися з жидами, часто вживаються три терміни: геноцид, Голокост, Шоа.

Термін "геноцид" має точне значення, виражене у самій його етимології — винищування раси. Для цього потрібно припустити, що існує жидівська "раса", як вважали гітлерівські нацисти і як дотепер вважають ізраїльські керівники.

Чи мав місце в ході війни геноцид жидів?

Термін "геноцид" у всіх словниках має точний сенс. Словник Ларусса, наприклад, дає таке визначення: "Геноцид: методичне винищування етнічної групи шляхом знищення окремих її членів".

Це визначення можна застосувати буквально лише до випадку завоювання Ханаана Ісусом Навином, коли нам говориться про кожне завойоване місто: "жодного не залишилося в живих" (наприклад, Числа XXI, 35).

Таким чином, це слово неправомірно використовувалося в Нюрнберзі, тому що мова не йшла про знищення всього народу, як це було у випадку з "священним винищуванням" амалекітян, ханааніїв і інших народів, про які в книзі Ісуса Навина говориться, що від Еглона до Хеврона він "нікого не залишив, хто вцілів би" (X, 37), а в Хагорі "людей же всіх повбивали мечем так, що винищили всіх їх… не залишили жодної душі" "(XI, 14).

На противагу цьому після 1945 року мав місце бурхливий підйом жидівства (його визначення як "раси" взято з гітлерівського словника) в усьому світі.

Поза всяким сумнівом, жиди були однією з улюблених мішеней Гітлера через його расистську теорію вищості "арійської раси" і систематичного ототожнення ним жидів з комунізмом, що був його головним ворогом (про що свідчать страти тисяч німецьких комуністів, а пізніше, у ході війни, жорстокість Гітлера проти слов'янських бранців). Для цієї амальгами він і винайшов термін "жидобільшовизм".