Роже Гароді: Основоположні міфи ізраїльської політики

У 1936 році захистив кандидатську дисертацію з філософії у Страсбурзькому університеті і був призначений професором філософії в ліцеї в Альбі. Тоді ж стає марксистом. Зустріч Гароді з Морісом Торезом, що відбулася в 1937 році, зіграла визначальну роль у подальшій долі починаючого партійного діяча. Торез відкрив Роже Гароді сутність фундаментального марксизму і допоміг йому стати помітним партійним активістом.

В 1939 році Ґароді мобілізують в армію, він бере участь у запеклих боях. Під час Другої світової війни перебував у лавах лівого крила французького руху Опору.

Після демобілізації знову приступає до викладацької діяльності і займається політикою. У вересні 1940 року його заарештовують і разом з трьома сотнями інших французьких комуністів етапують до Алжиру, де його ув’язнюють в концентраційному таборі Босюей. У концтаборі він організовує підпільну діяльність і з групою соратників піднімає загальнотабірне повстання. Ув'язнені протестують проти нелюдських умов та жорстокого поводження. Повстання було придушено, а його організаторів засудили до розстрілу, але вирок не виконали.

Гароді провів в ув'язненні 33 місяці. Вийшовши на волю в 1943 році, він не відразу повертається на батьківщину, залишається в Алжирі, де займається політичною діяльністю.

У жовтні 1944 року Роже Ґароді приїжджає до Франції, де його зустрічають як непримиренного борця з німецьким фашизмом. З жовтня 1944 бере активну участь у політичному житті Франції. Обраний депутатом Установчих зборів (1945–1946), Національних зборів (1946–1951), в 1956 році був обраний членом політбюро Комуністичної партії Франції (займає цей пост до 1970 року і вважається провідним ідеологом партії), віце-головою Національних зборів (1959–1962) і сенатором (1959–1962).

У 1952 році Ґароді призначають власним кореспондентом офіційної газети французьких комуністів "Юманіте" у Москві. Тут він працює над докторською дисертацією, дружить з видними партійцями та діячами культури. Відомий той факт, що Сталін не раз приймав Роже Гароді у себе в будинку. Гароді повертається на деякий час до Франції для захисту докторського ступеня в Сорбонні. У 1954 році він знову приїжджає до СРСР і стає доктором філософських наук.

У 1956 році Роже Ґароді переобирається до Парламенту депутатом від паризького округу.

Партійна кар'єра досягає свого апогею, коли він стає віце-президентом Національної Асамблеї. З 1961 року Гароді — член Політбюро. Він стає головним редактором французького теоретичного журналу "Койе де комунізм" ("Зошити комунізму") та керує одним з найбільших проектів — перекладу робіт Леніна на французьку мову.

У травні 1968 року на засіданні політбюро Ґароді критикує лідера Компартії Франції Жоржа Марше за недооцінку студентського руху. Потім він виступає проти радянського вторгнення в Чехословаччину і вступає в конфронтацію з комуністичними проводами Франції і СРСР. На черговому з'їзді Компартії Франції політична позиція Гароді визнається несумісною з установками КПФ; у квітні 1970 року його виключають з лав Комуністичної партії в якої він перебував 37 років. Ця звістка відразу дійшла до радянського керівництва: на одному з пленумів ЦК КПРС Леонід Брежнєв присвятив опальному комуністові цілу доповідь "Ренегат Ґароді".

У 1982 прийняв іслам. Змінивши своє ім'я на Раджу Джаруді, він починає стверджувати, що тільки цінності, встановлені ісламською культурою, можуть викоренити "терор і анархію". Висловлював переконання, що Аллах створив людину своїм халіфом (намісником), причому цей спадок призначений не обраним, але всім мусульманам. Мислитель так пояснював прийняття мусульманської релігії: "Так, сьогодні я мусульманин! Ви питаєте, чому я прийняв Іслам? Своїм вибором я випередив епоху."

Заперечує Голокост. Пояснював переслідування німецьких євреїв Гітлером тим, що 6 вересня 1939 року, вже після початку війни голова Єврейського агентства (Jewish Agency for Palestine) з офісом у Лондоні Хаїм Вейцман публічно оголосив, що євреї готові «битися за демократію на боці Великобританії». На думку Ґароді, «цей лист являв собою справжнє оголошення єврейським світом війни Німеччині».

(Інформацію взято з україномовної Вікіпедії)