Андрій Харук - Крила України - Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Окремим наказом для офіцерів заводилися поясний ремень та портупея через праве плече, що виготовлялися із шкіри коричневого кольору

Офіцерська «пілотка» (вгорі) та шкіряний шолом військового льотчика (внизу) авіації Російської імператорської армії

На відміну від «шапки що складається» для нижніх чинів, офіцерська «пілотка» не лише оздоблювалася офіцерською кокардою та золотим галуном «навхрест», але й її вилоги виготовлялися з чорного оксамиту.

Шкіряний шолом нижніх чинів прикрашала лише солдатська кокарда. А Кибовский, А Степанов, К Цыпленков «Униформа российского военного воздушного флота», Т 1 М., 2004

Двомісний розвідник «Фарман Ф.ЗО» (Farman F.XXX)

Запорозький авіазагін, Авіація Української Народної Республіки, лютий-березень 1918 року

Французський аероплан «Фарман Ф.ЗО» був одним з основних та наймасовіших розвідників ВПС Російської імперії. Він виготовлявся за ліцензією на московському заводі «Дукс». Популярності цього літака разом з іншим, схожим за конструкцією також французським аеропланом «Вуазен» (Voism), сприяла можливість встановлення на них найбільш розповсюдженого на теренах Росії авіаційного двигуна «Сальмсон» (Salmson). Незважаючи на те, що «Фармани» та «Вуазени» мали архаїчну конструкцію, вони широко застосовувалися на всіх фронтах Громадянської війни. Це був багатостійковий двомісний півтораплан змішаної конструкції типової для всіх «Фарманів» схеми зі штовхаючим гвинтом та ферменим фюзеляжем. Лонжерони, міжкрильові стійки, повздовжні балки хвостової ферми, стійки шасі та каркас хвостового оперення виготовлялися з тонкостінних сталевих труб. Гондола мала дерев'яний каркас та фанерно-дюралеву обшивку. Крила й хвостове оперення були вкриті полотном. Стійки — обшиті деревом. Розмах крил сягав 15,81 м, а довжина фюзеляжа — 9,2 м. На літаки встановлювали зіркоподібні двигуни водяного охолодження «Сальмсон» різної потужності (від 130 до 175 к.с.).

Максимальна швидкість сягала приблизно 135 км/год.

Літаки зазвичай були натуральних кольорів матеріалів, з яких вони збиралися, та вкриті прозорим аеролаком.

Так і цей літак має потемніле від часу оригінальне забарвлення. Невідомо, чи були на ньому перефарбовані старі російські розпізнавальні знаки, що розташовувалися у вигляді трикольорових кокард зверху на верхньому крилі й знизу на нижньому, але на носі гондоли було намальовано тризуб блакитного кольору. Оскількі польоти здійснювалися у зимку, то колісне шасі замінено на лещата.

Декілька аеропланів цієї моделі за часів Гетьманату знаходились на озброєнні корпусних авіапарку та авіадивізюну Харківського корпусу та корпусних авіадивізюнів Полтавського та Катеринославського корпусів Армії Української Держави.

Одномісний винищувач «Ньюпор 17 Ц.1» (Nieuport 17 С.1)

Летунський відділ УГА, пілот — сотник Сергій Євський, летовище Красне, лютий 1919 року

Півтораплан класичної схеми французького виробництва. Літак озброєний допоміжним кулеметом "Льюіс" {Lewis), розташованим над верхнім крилом. Весь літак сріблястого кольору. Розмах крил сягав 8,22 м, а довжина — 6,01 м.

На літак встановлювали ротативні двигуни «Рон» ( Rhone) потужністю 110 к.с. або «Клерже» ( Clerget) потужністю 130 к.с., що дозволяли літаку розвинати швидкість до 174 км/год.

Розпізнавальні знаки: жовто-блакитні кокарди зверху й знизу на верхньому крилі, знизу на нижньому крилі — жовто-блакитне стерно повертів.

Особиста емблема пілота на бортах фюзеляжу: білий череп з кістками що перехрещуються («труп'яча чашка») на жовто-чорному тлі трикутного прапора.

Літак розпочав службу у ВПС Російської імперії, а з часом потрапив як спадок до авіації Армії Української Держави. Після повалення Гетьманату він був переданий авіації Української Галицької Армії.

Одномісний винищувач «Ньюпор 23 Ц.1» (Nieuport 23 С.1) No. 3226 французського виробництва з двигуном «Рон» ( Rhon) 9Je No. 100612