- Ya Salaam! - сказав Салам, подивившись на клiтку. - З цiєю штукою на "Остерi" не полетиш.
- Чому? - запитав Бен. - Таку вагу машина пiднiме легко.
Салам покрутив головою, показуючи на легкий трубчастий фюзеляж.
- Пiд час польоту вони повиннi зберiгати еластичнiсть, - пояснив вiн. Якщо ви до них прив'яжете металеву клiтку, буде надто велике навантаження на хвiст... Ya Salaam!
Вiн вважав, що Бену, можливо, й пощастить долетiти, але конструкцiю лiтака буде послаблено. Це небезпечно.
- В ангарi стоїть "Бiчкрафт". Вiн для цiєї справи значно кращий.
"Бiчкрафт" - мiцний, сильний американський лiтак з потужним двигуном. Машину купили єгиптяни у нафтової компанiї, де ранiше працював Бен. У "Бiчкрафтах" i "Фейрчальдах" вiн возив над єгипетською пустелею геологiв, а тепер цi лiтаки були старi й доживали свiй вiк в ангарах.
- От сюди, зрозумiло? - сказав Салам, показуючи мiсце пiд фюзеляжем одного з "Бiчкрафтiв".
Бен згадав, що там угвинчено чотири болти для того, щоб прив'язувати лiтак до кiлкiв у пустелi пiд час сильного вiтру.
- Чудово! - зрадiв вiн.
Салам вiдсунув панель у заднiй частинi фюзеляжу ї показав, куди можна прикрiпити ще два болти, щоб пiдв'язати клiтку.
- А мотор справний? - поцiкавився Бен. - Пригадую, з нього мастило текло, як iз сита.
- Годин на двадцять вистачить, а в мене в дуже важке мастило.
З Саламом не пропадеш, i Бену здавалося, що вiн уже напiвдорозi до мети.
* * *
Ще коли Бен працював у Канадi, йому частенько доводилось лiтати на невеликих лiтаках, перевозячи громiздкi частини гiрничого устаткування, пiдв'язанi до фюзеляжу. Але у старого "Бiчкрафта" розхиталося управлiння, i мотор втрачав компресiю вже на зльотi; Бену здавалося, що вiн летить не на лiтаку, а на самiй залiзнiй клiтцi.
- Все гаразд? - запитав вiн у Девi,
Хлопець був блiдий, i батько не знав, чи це вiд повiтряних ям над пустелею, вiд природженого страху перед лiтаком, чи вiд передчуття небезпеки, яка чекає на них в Акулячiй бухтi.
- А вище ти не можеш пiднятися? - спитав Девi. - Туди, де немає ям?
Це вже було досягненням. Хлопець нарештi про щось запитав.
- Я й так лiзу вгору скiльки можу, - вiдповiв Бен, стараючись перекричати не дуже сильний гуркiт старенького мотора. - Клiтку прив'язано надто близько до носа...
Нiс у "Бiчкрафта" й так був надмiру важкий, навiть з додатковим вантажем на хвостi. Бен ще одвiв ручку назад, але протез на лiвiй руцi зразу ж уп'явся в живе м'ясо. Доводилося весь час держати машину в рiвновазi; досить було одвести ручку надто далеко - нiс задирався i лiтак втрачав управлiння.
- В кишенi у мене леденцi, - сказав Бен. - Вiзьми їх собi.
Девi залiз у кишеню батькової сорочки i вийняв пакуночок леденцiв. Один леденець вiн засунув Бену в рот (той не мiг вiдпустити ручку). I зробив це, як помiтив Бен, з власної волi.
- Тебе нудить? - запитав батько.
Девi похитав головою, i Бен зрозумiв, що не повинен був про це питати. Запитання, мабуть, нагадало минулий полiт, коли Девi дуже нудило. Але цього разу Бен дав йому таблетку аерону.
- Хочеш спробувати? - запропонував Бен, кивком показуючи на ручку.
Девi знову хитнув головою i подивився на батькiв протез, вiн був з алюмiнiю, а кисть руки - з якогось легкого сплаву, вкритого шкiрою. Там, бiля лiктя, де штучна рука з'єднувалась iз справжньою, утворилася свiжа рана, з якої виступила кров. Вигляд кровоточивої рани примусив Девi глянути батьковi у вiчi; вiн не розумiв, як той може терпiти такий бiль, але Бен вiдповiв йому спокiйним поглядом.
- У мене таке вiдчуття, наче я веду важкий товарний поїзд! - прокричав Бен.
Вiн удавав, що йому легко, але насправдi йому здавалось, що вiн несе лiтак на витягнутiй хворiй руцi i вона вже втрачає останнi сили.
- Ось вона! - з полегкiстю промовив Бен, коли серед десятка тисяч бухт уздовж оголеної зеленої межi пустелi й моря з'явилася їхня бiла бухта.
Бен дiзнався про неї вiд одного єгипетського гiдробiолога: той казав, що тут було повно i акул, i велетенських скатiв. Цю бухту теж називали Акулячою, як i всi iншi, i вона теж являла собою вигнуту гряду неприступного коралового рифу, вправлену в безлику пустелю. Сюди можна було дiстатись або з моря, або на легкому лiтаку.
- Ну, тепер держись! - гукнув Бен, коли вони почали знижуватись. - Вiн буде пiдстрибувати...
Пiдiйти до бухти було легко. Та тiльки-но вони спустилися нижче, як пiщана поверхня берега перестала здаватися рiвною смужкою пустелi, й на нiй з'явилося безлiч купин.
Лiтак торкнувся землi, внизу у нього щось перемiстилось, i його так занесло, що вони мало не перекинулись. Почувся сильний трiск у фюзеляжi, i їх штовхнуло: пробило задню стiнку кабiни. Лiтак пiдскочив i зупинився, але внизу знову щось затрiщало.
Читать дальше