Володимир Сергійчук - Переяславська рада - трагедія України і програш Європи

З цього приводу німецький історик Отто Гайнц пише: "...Було б запереченням самим у собі уважати майже сімдесятилітнього, бездітного гетьмана за безхарактерного авантурника чи зрадника. Коли б йому залежало на особистих користях, то він не потребував би виставляти себе на небезпеку... Переговори, що їх вів Мазепа з королем Станіславом, мали на меті при помочі шведського короля звільнення з-під московського ярма..."

Дізнавшись про перехід Мазепи на бік Карла XII, Петро І негайно віддає Меншикову наказ: не допустити, аби козацьке військо, що перебувало біля Десни, переправилося за неї і вирушило до шведського табору. Потім він видає укази до Війська Запорозького, митрополита Київського, Галицького Малої Росії Йосаафа Кроковського, архієпископа Чернігівського й Новгород-Сіверського Іоанна Максимовича, єпископа Переяславського Захарія Корніловича, якими, оголосивши про зраду Мазепи, вимагає поспішати до Глухова для обрання нового гетьмана.

Щоб привернути на свій бік населення України, цар наступного дня звертається до всіх жителів з відозвою, в якій йдеться про те, що Мазепа задумав "Малороссийскую землю поработить по прежнему под владение Полское й церкви Божие й святые монастыри отдать в унию". Крім того, Петро І додає, що "бывший гетман хитростию своею без нашего указу аренды и многие оные поборы наложил на малороссийский народ, будто на плату войску, в самом деле ради обогащения своего" (Письма и бумаги императора Петра Великого - Т. VІІІ. - Вып. 1 . - С. 224–225).

А ось іще одне свідчення лицемірства Петра: "Сей же коварственный неприятель наш (Мазепа - В. С.) хочет в тех же своих прельстительных письмах внушить народу Малороссийскому, будто бы однако прежде права и вольности от нас, Великого Государя, ослаблены, и города их от Воевод и Войск Наших завладены, напоминая им, дабы мыслили о своих прежних и старых вольностях; и то может каждый из малороссийского народу признать, что то самая явная ложь... ибо, как сначала Отец наш... по принятию под Высокодержавную свою Царского Величества руку малороссийского народа, по постановленным актам, оному привилии и вольности позволил й утвердил, тако оныя и до ныне от Нас, Великого государя, им без всякого нарушения и ущерба свято содержаны бывают..." І далі: "...Можем нестыдно рещи, что никоторый народ - под солнцем такими свободами и привилиями и легкостью похвалитися не может, как по нашей Царского Величества (милости) Малороссийский..." (там само. - С. 225).

Названий Маніфест Петра І, надрукований українською мовою, за словами Феофана Прокоповича, "всюды по местам народным прилеплять указано" (цит. за: Мезин С. А. "Полтавская баталия" в сочинениях Феофана Прокоповича. - С. 155).

Це, до речі, робилося за підказкою Меншикова. Ось що він радив Петру І: "И для того за благо вашей милости советую при таком злом случае надлежит весма здешний простой народ утвердить всякими обнадеживаниями чрез публичные универсалы, выписав все ево, гетмана, к сему народу озлоблення и тягости, и чтоб на ево ни на какие прелести не склонялись, пожеле когда он сие учинил, то не для одной своей особы, но и всей ради Украины. И бес того не пройдет, чтоб каких не было от него здесь прелестных универсалов или тайных каких оракций. Прочее то все отдаю в ваше высокоздравие розсуждение" (Письма и бумаги... -Вып. 2. - С. 864–865).

Першого листопада 1708 року цар звернувся з ультиматумом до військової старшини, яка перейшла з Мазепою на бік шведів: якщо до 1 грудня не повернуться, "кто будет против нас служить тем нашим неприятелям, тех обьявляем изменником нашим и Отчизны вашей. И будут их чины и маетности и пожитки их отобраны и розданы верным за службу их. Також жены и дети их взяты и сосланы будут в ссылку. А кто из них поиманы будут, и те, яко изменники, казнены будут смертью без пощады" (там само. - С. 267).

Тим часом Петро І розпорядився стосовно нових каральних акцій. За його вказівкою Меншиков зобов'язаний був вивезти всю артилерію з гетьманської столиці Батурина, "а строения сжечь". Через три дні цей наказ повторюється: "Батурин... другим за приклад зжечь весь" (там само. - Вып. 1. - С. 274).

Багатьох захисників прибивали або прив'язували до колод і спускали вниз за течією Сейма - до впадіння у Десну, з-за якої мали прийти Карл XII і Мазепа. За словами Чарлза Вітворта, в Батурині "зарізано жорстоко 6000 чоловік без огляду на вік і стать" (Мацьків Т. Вказ. праця. - С. 78).

Така жорстока розправа з гетьманською столицею, звичайно, важко вразила населення України. Катастрофічне становище зрозумів і відчув Мазепа: "Теперь все пойдет иначе: Украина, устрашенная судьбою Батурина, будет бояться держаться с нами заодно".