Дмитро Багалiй - Історія Слобідської України

103. Котки — колоди, які перекидали через фортечний мур під час навали ворога.

104. Тараси; тераси; стіна, рублена Тарасами — мур, який складався з двох вінчатих стін, розташованих паралельно і скріплених під прямим кутом поперечними балками так, що утворював клітку, заповнену землею чи камінням.

105. Форштадт — передмістя фортеці.

106. Кроваті-помости на фортечному мурі, де розміщувалися стрільці.

107. Вертлюг, верклюг — нерухомий гвинт, на якому що-небудь обертається.

108. Ретраншемент — допоміжна фортифікаційна споруда другої оборонної лінії XVI–XIX ст., спочатку у вигляді огорожі позаду фортечного муру, пізніше — кількаповерхових казарм з бійницями, амбразурами, вікнами.

109. Див. прим. 72.

110. Нова лінія — Ізюмська лінія, збудована в 1679–1680 рр. на території сучасних Харківської і Бєлгородської областей.

111. Острожки — тут: частокіл, огорожа з загострених паль, густо вбитих в землю.

112. Надолби — оборонні споруди з вкопаних в землю коротких дерев'яних колод.

113. Честик — частокіл з загострених деревин, вбитих в шахматному порядку на невеликій відстані в дубові колоди.

114. Пассек В. В. (1808–1842) — дослідник історії та етнографії Слобідської України.

115. Орлик П. (1672–1742) — генеральний писар, один із найближчих соратників І. Мазепи. Був проголошений гетьманом (1709 р.) частиною старшини за кордоном після поразки під Полтавою.

116. Маються на увазі, очевидно, погляди російських (напр., С. М. Соловйова), польських (О. Яблоновського, Ф. Равіти-Гавроньського) та деяких українських (П. Куліша) істориків на українське козацтво як на виключно деструктивне анархічне об'єднання.

Адміністративно-політичний лад, політична автономія Слобожанщини

В прогресивній російській та українській історіографії кінця XIX — початку XX ст. дуже популярними були теми, зв'язані з вивченням державно-правових відносин, взаємин місцевих і центральних органів влади, системи самоврядування та представництва. Актуальність цих проблем в значній мірі пояснювалась пекучою потребою політичних реформ в країні, яка ставала на шлях капіталістичного розвитку. Д. І Багалій ще в молоді роки засвідчив свій інтерес до названої проблематики, присвятивши кілька спеціальних досліджень виборам на Україні депутатів в так звану «Комиссию для составления проекта нового Уложения» (1767 р.), історії цехів в містах України, проблемам міського самоврядування в Харкові, університетській автономії і таке інше. До осмислення цих питань учений звернувся і в буремні роки революцій, але уже на більш високому рівні — в плані політичного статусу Слобідської України в складі Росії. Заслугою Д. І. Багалія було те, що він чи не першим серед дослідників визначив головну особливість політико-адміністративного ладу краю і більшу, ніж це було на Лівобережній Україні, залежність Слобожанщини від царського уряду.

117. …Івашко Сірко зрадив… — І. Сірко брав участь у повстанні разом з гетьманом І. Брюхо-вецьким проти царської адміністрації на Україні.

118. …зла доля рибинського полковника… — цей натяк І. Сірка не мав під собою підстав.

119. Данилевич В. Є. (1872–1936) — російський і український історик, археолог. Див.: Данилевич В. Е. Время образования Слободских черкасских полков //Сб. статей, посвященный В. б. Ключевскому. М., 1909.

120. Новіша розвідка Є Альбовського — монографія «Харьковские казаки». X., 1914

121. Див.: Головинський П. Слободские казачьи полки. Спб., 1864.

122. Клейноди — відзнаки, регалії та атрибути влади українського козацького війська. До них належали хоругва, бунчук, булава, печатка, пернач, литаври, значки.

123. Лазаревський О. М. (1834–1902) — видатний український ліберальний історик.

124. Див. Твердохлебов А. Наследственное полковничество (переписка по поводу борьбы двух полковничьих родов за полковничий ранг) //Киев, старина. 1887. Май

125. Є. О. Щербінін — губернатор Слободсько-Української губернії в 1705–1775 рр.

126. Рейтарські полки — важка кіннота, озброєна вогнепальною і холодною зброєю (XVI–XVII ст.)

127. Копейні полки — складалися з піших та кінних воїнів, озброєних списами. Входили до складу створеного Іваном IV стрілецького війська. Існували до зформування Петром І регулярної армії.

128. Див.: Данилевич В. Из истории управления Слободской Украиной в XVII столетии (К биографии острогожского черкасского полковника И. С Саса). X., 1906.

129 Приказ Великої Росії, Великоросійський приказ (1687/1688-1700) — відав управлінням великоросійських територій. Йому була підпорядкована і Слобідська Україна, хоча справами українських земель відав Малоросійський приказ Залежність від Великоросійського приказу відбивала більшу залежність Слобожанщини від центрального уряду.