Иван Дерейко - Місцеві формування німецької армії та поліції у Райхскомісаріаті «Україна» (1941–1944 роки)

Німецьке командування, боячись повстання інших українських частин в Франції, роззброїло і направило в концтабір Дахау солдатів 23 батальйону військ СС (колишній 23-й батальйон СД з Києва), який в той час перебував в м. Діжон. Проте Третій Райх був вже не в тій ситуації, щоб розкидатись підготовленими вояками, тому батальйон знову озброїли, але вже німецькою зброєю, і, щоб не наступити знову на ті ж граблі, в жовтні 1944 року відправили назад на Східний фронт. Бойовий шлях цієї частини закінчився в складі 3-ї танкової дивізії СС «Мертва Голова» в Австрії, де вона вела бої з Червоною Армією до 8 травня 1945 року [187] ГДА СБУ. — Ф. 5. — Спр. 19288. — Арк. 53, 71–72, 77. .

8 шуцбатальйонів в Криму, загальним складом 8684 чол., підлягали ССПФ генеральної округи Таврія, і умовно складали добровольчий легіон кримських татар. В їх складі були не тільки кримські татари, але й багато колишніх солдатів та офіцерів РСЧА української національності, плюс по одному німецькому офіцеру і 8 унтер-офіцерів на кожен батальйон. Безпосередня участь у бойових діях цих стаціонарних підрозділів обмежилась охороною важливих об‘єктів, провідництвом та утриманням зовнішнього кола оточення під час контрпартизанських операцій та каральних дій загонів жандармерії та СС.

З наближенням фронту до Кримського півострова, виникла проблема дезертирства як окремих солдатів татарських частин, так і цілих підрозділів (152-й батальйон під командуванням майора Раімова). Зазнавши важких втрат під час прориву з кримського котла татарські підрозділи опинились в Угорщині, де з них в липні 1944 року було сформовано гірсько-єгерську бригаду СС (2 500 чол.). Після того, як татарські шуцмани, кинуті на придушення Словацького повстання, замість боїв із словаками почали масово переходити на їх бік, залишки бригади вивели в тил і включили в «Східнотюркське з‘єднання військ СС» (Ostturkische Waffenverband der SS) [188] Дробязко С. И., Каращук А. В. В торая Мировая война 1939–1945. Восточные легионы и казацкие части в вермахте. — М.: АСТ, 1999 — С. 32–33. .

Поліція міст і сіл РКУ, загальна кількість якої на 1943 рік становила близько 50 тисяч чоловік, здебільшого разом з родинами виводилась в глибокий тил. Шлях просування поліцаїв пролягав здебільшого через Проскурів в ГГ, де їх переформовували згідно потреб моменту. Через неминуче дезертирство цілі групи шуцманів потрапляли в табори, але незабаром їх переформовували і задіювали в інших якостях.

Так, з колишніх членів «шума» індивідуальної служби з різних регіонів РКУ було створено 141-й будівельний батальйон при німецькій 24-й дивізії в м. Тапс (Естонія) [189] Див.: ГДА СБУ. — Ф. 5. — Спр. 64452; Там же. — Спр. 62249; Там же. — Спр. 8941; Там же. — Спр. 51670. .

В ГГ з поліцаїв-«східняків» сформували 204, 206, 207, 208, 212 шуцбатальйони, ще 120 чоловік склали 71 роту поліцейського підрозділу зв’язку в Кракові (71 Polizei Nachrichten Kompanie). Частина з них потрапила також до створеного на базі школи охоронців концтаборів в Травниках 203-го оперативного батальйону «шума» (за ім’ям командира відомий також, як Einsatzbataillon Streibel). Колишні поліцаї з РКУ служили і в 209-му «козацькому» шуцбатальйоні. Ці частини разом з німецькими і польськими поліційними силами брали участь у боротьбі з АК та ГЛ на території Польщі, хоча здебільшого проявляли себе не найкраще. Рота зв’язку взяла участь у придушенні Варшавського повстання. 207 батальйон був розбитий АК, і разом з 206 батальйоном в січні-лютому 1945 року склав дві роти 3-го українського батальйону 1605-ї бригади РОА [190] ГДА СБУ. — Ф. 5. — Спр. 50443. — Арк. 11, 17, 31–32. .

Окремі групи шуцманів потрапляли в Пьотркув, де знаходився учбово-запасний батальйон УВВ (повна назва Ausbildungs- und Ersatz- Bataillon fur ukrainische Freiwillige). Там в кінці 1943 року навчалось до півтори тисяч добровольців, які згодом розсилались по різних частинах УВВ і РОА, переважно до Франції. В серпні 1944 року батальйон був переформований у 683 піхотний, і направлений в Данію, де охороняв узбережжя від можливої висадки союзників. В цей період він нараховував близько 700 чоловік [191] ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 70627 ФП. — Арк. 29–30, 52. .

Але більшість поліцаїв переправлялась далі, і опинялась в Німеччині, в таборі «Оффен», де містився підрозділ підготовки пожежників (Luftschutz Ausbildung Abteilung). Там з них формували команди для ліквідації наслідків бомбардувань, і направляли в великі німецькі міста. В Берліні на початок 1945 року протипожежні служби цілих великих районів міста складались тільки з колишніх українських поліцаїв.