Лідія Гулько - Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна

Цар царів передихнув. Набравши в груди повітря, на нижчій ноті закликав:

– Я просив вас, хоробрі і мудрі товариші, зібратися, щоб разом обміркувати важливі справи. Прошу до слова.

Виступи – напористий скарбника і вкрадливий Дарія, зародили в головах «хоробрих і мудрих товаришів» рій насторожених думок. Обізвався цар, що прибув із віддаленої провінції. Він смикав кудлату бороду, коли розказував:

– Чув я, що Скіф живе безжурно. Нема в нього мурів, нема засувів, дверей теж нема. А живе він із скотарства і торгівлі.

Відгукнувся сусід кудлатої бороди. Той сидів на п’яті однієї ноги, обхопивши коліно другої.

– На берегах Понту не знайти більш заможного народу, ніж кочівників, про яких мовиться. Так розказував мені один фінікійський моряк. У Скіфа стільки овець, худоби, коней, що коли вони йдуть дорогою, то пастухи їх не можуть завернути. Але не легко добратися до тієї країни. Спершу треба переплисти бурхливе море. Потім здолати три дурні сили: залізного жеребця, вовка, у якого паща залізна, і яструба з гартованим дзьобом. Тварини вірно служать Скіфу. Вони охороняють його стада, отари і табуни.

– Річка тече назад, а жаба вірші читає, [9] Перський фразеологізм, що означає неук патякає . – пхикнув проводир військ.

Дарій виразно глипнув на балакуна і зайшовся сміхом. Цар голосно пирхав слиною в причіпну, завиту дрібними кільцями, бороду. На диванах догідливо хихикали.

– Не вірите? Так розказував фінікійський моряк, – крутився цар на п’яті.

Зі срібного дивану хтось зауважив:

– Одначе фінікійці не бояться супроводжувати обози купців, що валкою сунуть тими землями.

– У фінікійців до мандрів свій, шкурний інтерес, – пояснив Псталпс. – З фінікійцями ми у змові. Платимо їм золотом із царської скарбниці. Фінікійці вивчили землі північних народів, склали географічні карти місцин, де побували. Карти допоможуть нам орієнтуватися під час війни. Завдячуючи фінікійцям, ми добре поінформовані про північні землі. Отак знаємо, які племена їх населяють.

Тему, підняту срібним диваном, продовжив золотий:

– А мені один яван хвалився: «Скіфи платять за товари золотими пластинками, не рахуючи їх. Замовляють нашим майстрам коштовний посуд і найдорожчі прикраси для своїх дружин. А собі – дорогу зброю і вино».

Великі землевласники, що досі сиділи в напружених позах, пожвавішали. Вони терли руки, мріяли вголос:

– На наших полях працюватимуть тисячі рабів. Наші пагорби і узгір’я вкриються живим руном. Левадами кочуватимуть стада жирних биків і табуни витривалих коней.

– Так, так. То багата хлібом, худобою і рибою країна, – підтакували правителі країн.

Вельможі притихли, коли наперед вийшов молодий чоловік, приємний на вид і з пропорційними членами. Його шанували за те, що був однієї з Дарієм крові. Щоправда, за відверту і сміливу мову його боялися.

– Розплющ, Дарію, очі та прихили до моїх слів вухо уваги. Я, твій брат Артабан, маю сказати дещо важливе. Народ, на який ти зібрався іти війною, великий числом і озброєнням. Він не має ні міст, ні доріг, ні міцних кам’яних будов. Нема у нього і майна. Скіфів інші народи і племена порівнюють із кураєм, що носиться степом, не відаючи, де і коли спинить біг. То міраж у пустині, за яким можна бігати без угаву. Чи слід тобі, царю, йти на північні народи? Чи не принесе похід розчарування? Спустошить скарбницю, а законослухняний народ відірве від повсякденних справ.

Вид Дарія спохмурнів. У прикрій задумі гладив жезлом причіпну бороду. Хлопченя, що мавпувало, повторило жест великого татка.

Артабан з легким поклоном у бік сонцесяйного брата відійшов. Його місце зайняв воєвода Гобрій. Не тільки довгі ноги, шия та ніс надавали воєводі схожості з журавлем. Голос цього чесного, сміливого мужа був по-журавлиному клекотливий.

– О, Дарію, ти найдобріший, найблагородніший із людей. До мене теж дійшли чутки, що Скіф не доступний. Розказують, що він кочує з місця на місце і здіймається в небо, ніби птах. Його тяжко прибрати до рук, а ще тяжче керувати ним. Його неможливо підчинити собі, бо неможливо встановити над ним контроль. Так, цей народ наївний, довірливий, гостинний. Цим скористався Кіаксар Мідійський. Але Скіф гордий, вільний духом і безстрашний. Узяти верх над ним неможливо. Гадаю, захоплення його земель не принесе імперії користі. Домовитися з хитрим і брехливим Скіфом не можливо. Закону твого він не визнає і данини не принесе.

Землевласники сопіли: