Ганна Рось - Панна Марічка

(Марічка поправила гребенем неслухняне волосся, пов'язала жовту стрічку, вставила під неї коло лівого вуха ніжну білу дібровну вітряницю і пішла, взявши коромисло і відра. Вона не йшла по вулиці, здавалося, пливла, як лебідка. Струнка, немов берізка, в білій вишитій блузці, червоній тонкого сукна спідниці. А на шиї – до десяти ниток різних бус, а ще хрестик на суворої нитці і образок Богородиці. Марічка бачить біля тину стару сусідку) .

Марічка. Здорові були, баба Ганя, і вам води принести?

Баба Ганя. Дякую тобі, Марічка, мені Тарас приніс. Ти мені краще допоможи курку загнати, перелетіла через паркан окаянна.

(Марічка поставила відра, виламала лозину, шукає курку, гонить у двір) .

Баба Ганя. От спасибі тобі, Марічка, компотом тебе пригостити?

Марічка. Ні, дякую, баба Ганя, мені по воду поспішати треба, мати чекає.

(Марічка поквапилася до криниці. Неподалік від колодязя під високим в'язом стояли молоді козаки, а поруч з ними на пеньку сидів старий дід Яким Чумак, притримуючи свою потерту тростину. Данило Горицвіт спритно махає двома шаблями) .

Дід Яким. Козак молодий, а вправність стара. Молодець! Перший козак здав іспит, другий, готовсь.

(Данило передав шаблю Пахому Гордієнко) .

Дід Яким. Лях ошуюю, куди розвернувся! Я казав зліва, а ти одесную повертаєшся. Все, вже лежиш, немов поранений бирюк [3] Бирюк – ведмідь. . Передавай шаблі наступному.

Пахом Гордієнко. Діду, ви можете просто виражатися? Ошуюю, ошуюю.

Дід Яким. Ти на рожен не лізь, молодий ишо. Ти учись у старої гвардії.

(Набиває люльку тютюном) .

(Пахом передав шаблі Трохиму Лисиці, той спритно почав обмахуватися ними) .

Дід Яким. Ні, ні, не годиться! Що ти, як дівка на виданні лозою від мух косно [4] Косно – повільно. відбиваєшся. Треба темп дотримуватися. Співай зі мною. Бийся, бийся, за свободу бийся, а ти пісня вільна, ніби річка лийся. І швидше.

(Співають разом.)

(Трохим вправно махав шаблями в такт пісні) .

Дід Яким. О, зовсім інший кисіль. Пахомка, бери шаблі, друга спроба, ти вже потщися [5] Потщися – постарайся. , не підведи, козак.

(Козаки побачили Марічку, яка несла коромисло) .

Дід Яким. Ти що, Данило, плямами зашарівся весь? Дивись, долоні спітніють, шаблю урониш. Так, не дівка – вогонь, ладна, руката, ліпша на хуторі, вся в матір, така ж травниця. І бабка їх була травниця. Ой, як я за нею, немов вуж увивався. Жаль, Уляна молодою загинула від руки османця.

Пахом Гордієнко. Данило, дружище, ти що обімлів? Ляхів в бою не боявся, а дівки злякався?

Трохим Лисиця. Марічка, здорова була! (поправляє золоті пасма волосся) Куди йдеш?

Марічка. Здоровенькі були козаки, доброго здоров'я, дід Яким.

Дід Яким. І тобі не хворіти. Ти би мені, Марічка, якесь розтирання дала для кісток.

Марічка. Приходьте, дідусь, сьогодні на суп з галушками, мати варить, я вам і розтирання дам.

Дід Яким. Ой, спасибі, тобі, молодиця, уважила діда, прийду, обов'язково прийду.

Пахом Гордієнко. Як там Остап Шмат себе почуває?

Марічка. Витримає, рана неглибока, вилікуємо. (Посміхається) Дайте часу.

Пахом Гордієнко. А мій наставник Кіндрат Тримбач як?

Марічка. У Кіндрата гірше справи. Нога до кістки розрубана. Кажу йому полежати, а він в бій рветься, говорить, як там хлопці без мене обійдуться?

Дід Яким. Так, Кіндратка такий, бойовий хлопець, зане [6] Зане – тому що. норовистий, що скакун.

(Марічка поглянула на Данилу та, піймавши на собі його зосереджений погляд, посміхнулась) .

Пахом Гордієнко. Марічка, а дозволиш тобі відра до хати віднести? А то ми тобі швидко проводжатого знайдемо (засміялися козаки) .

Марічка. Спасибі, нехай вас тут дідусь трошки навчить уму-розуму, а я сама донесу як-небудь.

(Набравши в колодязі води, Марічка пішла. Дійшовши до тину, вона обернулася, почувши, як заспівали козаки) .

(Данило Горицвіт, взявши шаблю у друга, спритно рубав двома шаблями. Марічка посміхнулась та пішла по стежці) .

Марічка (тихенько підспівуючи) .