Наталья Шаграй - Чорна бузина (СИ)

– Люблю, коли ти вся така розсудлива.

Прямо відчуття дежавю, Соломатін знову стояв на вулиці, руки в кармані в дивився кудись в даль.

– Доброго ранку! Як настрій? – Я видала свою найкращу посмішку.

– Доброго ранку! Нормальний настрій. – Пробубнів він і сів до мене в машину.

– Підйом буде складним і пішим. Готові?

– Я так розумію, там буде щось неймовірне.

– Тільки уявіть, величезні смереки на самій горі, а по середині в кам’яній колисці прозора як сльоза вода. Тиха, спокійна вода в якій видно кожен камінчик на дні. А в озері віддзеркалені височенні смереки і блакитне небо. І кольори в будь-яку погоду просто неймовірні. Кажуть, воно виникло в результаті падіння метеориту і затоплення кратеру джерельною водою. До речі в озері пробували заводити рибу, але щось їй там не затишно, а от людині воду пити можна. Хоча плавати там не можна вода навіть в літку не підіймається вище 11 градусів.

– І важкий підйом?

– Так. Спочатку довго ідемо. Потім беремо рюкзаки, які лежать в багажнику і далі тільки пішки казковим лісом. Дорога у нас займе 5 кілометрів. – Щастя на його обличчі не було видно.

– Та, годі Дмитро Олексійович вас чекає пригода. От станете старезним пенсіонером і будете з ностальгією згадувати, як підіймались дивитись на одне з прекрасніших і диких місць нашої країни. І то дуже добре, що туди складним підйом, на довше залишиться недоторканим шматочок землі. І ви не хвилюйтесь з підйомом ви справитесь, я все ж таки хочу, щоб вам тут сподобалось, а не ви зненавиділи дану землю.

– Впевнені в своєму бажанні? – Підозріло покосившись, запитав він.

– І жодних планів на ваше вбивство. – Він подавився водою, ковток, якої саме зробив.

– Дмитро Олексійович про ваше самогубство я теж не думала. Ви обережніше будь-ласка.

– Ганна Василівна у вас сьогодні просто іскрометний гумор.

– У мене тиждень був важкий, а так як на людей я кричати не вмію, то от відриваюсь на них своїм поганим почуттям гумору.

– Уже не знаю, що гірше.

– Гірше може бути, коли я починаю співати. Повністю відсутній музикальний слух.

– Ганно Василівно, а ви мене навмисно залякуєте своєю відсутністю талантів.

– Ні, список був би значно довшим. Ми приїхали, далі пішки. Готові?

– Готовий. – Відповів Соломатін і вже зовсім тихо. – Напевне. – Я дістала з багажника два рюкзаки , один протягнула Соломатіну, той на нього покосився, інший одягнула собі на плечі.

– Тоді нас чекає чисте гірське повітря, мальовничі пейзажі карпатського лісу, альпійські сосни та поросле мохом каміння. Краєвид, що відкривається просто захоплює подих. – І Соломатін таки пішов. Сміливий чоловік .

– Карпати – досить специфічні гори, з досить пологим рельєфом і доволі поступливими вершинами. Правда відносять до числа гір самих диких в Європі. Немає модернізованих туристичних маршрутів, кемпінгів, інфраструктури.} Українські Карпати поєднують у собі бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. }У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до ІІ категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

}- А ми якої складності маршруту пересуваємось? Найпростішим. Ще сніг лежить на вершині. Маршрути для туристів відкривають з травня. Загалом, гори Карпати утворені м’якими породами, а тому форми рельєфу переважно згладжені. Винятком є лише Мармароський масив, який складається із твердих кристалічних порід. Ось чому його найвищі вершини , Петрос Мармароський, мають круті й стрімкі схили, нерідко оперезані скелястими виступами. Саме тут виявлено поклади мармуру. Часто зустрічаються сліди давнього зледеніння – льодовикові цирки та кари. Саме на їх основі утворилися мальовничі карові : Бребенескул, Марічейка, Несамовите, Верхнє, Апшинець та деякі інші. Популярним серед туристів є , найбільше в українській частині цієї гірської системи. Виникло воно внаслідок обвалу в горах. Часто відвідуваними є водоспади, особливо найвідоміші – , Пробій, Шипіт. Ви, як не втомились?}

}- Ні. Все нормально. – Та він втомився, підйом для новачків був таки складним, сніг ще не посходив і місцями лежав на стежці.}

– Ми вже майже прийшли, он за тим поворотом у нас буде привал. І обід. Не знаю, як ви, але я чомусь страшенно хочу їсти, як тільки потрапляю в гори. – Я піднялась першою і завмерла в захваті розглядаючи краєвид, що відкривався перед очима. Сонце відбивалось в озері, і ліниво гладило смереки, поволі охоплюючи чорні стовбури дерев, зелений мох на камінні і сірий сніг,який ще лежав кучками. Я повернулась до Соломатіна. Соломатін стояв з широко відкритими очима, піднятими бровами і наморщеним лобом. Я посміхнулась при вигляді такого щирого здивування. Хто уміє дивуватись, той любить життя. Він посмішку мою помітив і тут же обличчя його набуло відчужений вираз.