Дар'я Мороз - Дякую тобі. Любовний роман 18+

Ми були ніби чужі, ненавиджу її. Останіми її словами було:

– Знаєш чому я тебе ніколи не любила? Ти схожа на них!!!!!Вибач, але я не могла залишитись з вами, колись ти мене може зрозумієш. І прошу більше мене нерозшукуй. Пройде час я сама тебе знайду.

Пішла вона. Сука.

– Ау!!!!! – тато махає рукою перед обличчям. -Що завтикала????

Я посміхаюсь. Він завжди казав, що він у мене продвинутий. Відпускав мене на дискотеку, пригощав пивом. Навіть коли подруги приходили він з ними спілкувався на одному рівні. Дивлюсь на нього.

– Ага, завтикала. Милуюсь тобою! Може досить бухати? Я тебе звісно люблю. Але, якщо я ще хоч раз знайду тебе готовим на підлозі, я витягну тебе на двір, на газон і залишу там! – :-) :-) :-) :-) :-) :-)

-Ти мене ніколи не залишиш! -один нуль

-Знайду свого коханого, прекрасного принца і звалю з цього нещасного містечка! – удар у відповідь.

– Незалишеш, ти знаєш, що я без тебе здохну з голоду або зіпьюсь!!! – два нуль, він виграв. От старий гавнюк, знає на що надавити. Коли мати мене вигнала, ну… після останього нашого побачення, він навіть не задумався за те, щоб мене не брати до себе. Він був ображений що я знайшла її але, я ж його кохана донька. Тому я в долгу. Я навіть в коледж не йду. Хоча понад усе хочу поїхати з цього скучного містечка.

– Пока Андрюшка!!! – ніжно кажу я татові, сідаю на свій транспорт-велосипед, і їду до школи. Велик у мене розового кольору. Я сама його красила. З переду корзинка. В ній сумка з підручниками, ну скоріше в ньому один зошит, ручка, і книга з літератури. Сьогодня в школі перший день, останього року. Блін я в 11 класі. Аж невіриться. Випускний клас. Їду. Бачу свою банду. Ми вшколі, не те, що самі популярні але десь біля пятистолу. На нього ми ніколи непритендували. Нас всі любили, ніхто нетрогав і ми були самі по собі. От і круто. Всі довольні. Я спригую з свого харлея, хватаю сумку і лечу до подруг, що вже мене чекають. Вони як промені сонця що прориваються скрізь сірі хмари. Випригую їм на руки. Ми валемось на землю. Всі на нас дивляться… Обіймаю. Цілую їх. Ми хохочемо у все горло. Не знаю скільки хвилин ми лежали і дуркували.

– Допомогти???? -тихо промовляє чоловічий голос. Солодкий, сексуальний, грубий голос. Я підіймаю голову, сонце так світить, що я бачу лише чорний силует.

– Ну… якщо у тебе є можливість то допоможи мені… звози мене на море:-) я там ще небула!!!!Зустрінь зі мною всхід сонця!!!!!:-) :-) :-) :-) -я продовжую сміятись незвиртаючи уваги на незнайомця. Поки ми встали, обтрусились, незнайомець пропав. Дивлюсь на подруг, вони загорілі. Класно напевно валятись на пляжі. дивитись на море чи океан. Любуюсь. Я рада що їх предки нормальні, не такі як мої, мати-шлюха і тато-починаючий алкоголик.

– Діти!!!!Знайомтесь, зазвичай на останій рік випускного класу до нас ніхто не приходить, але, це ваш новий однокласник Алекс. Як я могла проморгати коли він зайшов? Інколи я сильно полинаю в свої думки. Ніби відірвана від світу. Приглядаюсь. Ох… а він милий. Десь біля двух метрів росту, світловолосий, широкі плечі, тонкі губи, голубі очі, супер-скули… Боже, як з картинки. На ньому темні джинси та біла майка. Не розумію чому мене кинуло в піт? Він двигається до мене… я застигла, я що відключилась… блять Мія, прийду в себе. Який він сексуальний… Через декілька хвилин я розумію, що я безстидно витріщилась та щей рот привідкрила. Швидко відводжу погляд. Кліпаю очима по класу. Дивлюсь на право, Кетрін махає руками. Я концентруюсь на ній… вона показує щоб я образно слину повитирала біля рота. От стерво. Пробігаюсь глазами, всі мої однокласниці аж помокріли-сучки. Всі дивляться на нього. Ну і добре, а я не буду. Не дивлячисьна те, що він сидить в пів метра від мене. Можна сказати, що урок було зірвано. Марія Петрівна щось там тарахкотіла про сінуси, косінуси… її звісно ніхто не слухав. Всі були зайняті містером бездоганна фівгура, одяг і мордаха. Якийсь богатий пежон, сидить, навіть не посміхається. Напевно важає, що він краще всіх. Козел.

– Ей… ей… пс! – Що за звук? Він штовхає мене у руку.

– Що ти хочеш? – різко та грубо відповідаю йому.

– Ти не забилась????

– Що, що… ти це про що?!? – що він городить, чого він взагалі зі мною розмовляє.

– Ну …з ранку, з подругами, ти упала! :-) -посміхаючись каже він- Чи то щоденні ранкові процедури, не знав потрібна вам допомога чи ні? – оу… він хоче поязвити мені, не раджу грати зі мною у цю гру. Перемога за мною.