Артур Кестлер - Ніч ополудні

Бій тривав. Аргументаціям і суперечкам, здавалося, не було кінця, але всі вони закінчувались тим, що Рубашов підписував протокол і повертався до камери, вичерпаний і на диво задоволений. Знаючи, що його знову розбудять після однієї-двох годин сну, він мав одне бажання: щоб Клєткін дозволив йому виспатися, бо інакше годі було й думати про збереження здорового глузду. Він знав, що його бажання не буде вдоволене доти, поки боротьба не дійде гіркого кінця і не буде поставлена остання крапка над останнім «і». Також прекрасно знав, що кожна нова дуель кінчатиметься його поразкою і що жодних сумнівів щодо наслідків цієї боротьби не існує. Чому ж тоді, запитував сам себе, він мучиться й дозволяє іншим мордувати себе? Чому замість визнати себе раз і назавжди подоланим, хоч би заради сну й відпочинку, він ішов на нові й нові муки? Думка про смерть для нього вже давно втратила свій метафізичний характер. Вона перетворилася в тепле, спокусливе, тілесне означення — СПАТИ. Але дивне, спотворене почуття обов’язку змушувало його триматися й продовжувати битву до кінця, дарма що ця битва нагадувала поєдинок з вітряками. Обов’язок вимагав від нього триматися, аж поки Клєткін не зіпхне його з останнього щабля драбини. Він мусив залишатися на тій драбині до кінця. Лише тоді, коли він з розплющеними очима опиниться у суцільній темряві, можна буде сказати собі: «Я виборов право СПАТИ не прокидаючись».

Упродовж цього довгого ланцюга днів і ночей певні зміни відбулися і в Клєткіні. Невеликі зміни, але Рубашов засумнівався щодо нездатності неандертальців сміятися. У його голосі й далі не було гнучкості, і тому неможливо було по ньому впізнати відтінки того чи іншого почуття. Але одного разу, коли після довгого діалогу у Рубашова не залишилось цигарок, Клєткін, дарма що сам не курив, витягнув із кишені пачку і посунув її по столу до обвинувачуваного.

А одного дня Рубашов навіть здобув перемогу. Це сталося, коли вони дійшли до пункту про саботаж в алюмінієвій промисловості. Хоч цей пункт і не важив багато у загальній сумі вже визнаних ним злочинів, Рубашов бився за нього з такою самою наполегливістю, як і за найважливіші пункти. Словесна дуель тяглася цілу ніч, і Рубашов стер на порох усі докази слідчого. Хрипким від утоми голосом він сипав числами й датами, які, на диво, в потрібний момент з’являлися у його голові. За цілу ніч Клєткін так і не міг знайти нитку, за яку потягнувся б увесь клубок. Між іншим, під час їхньої другої чи третьої зустрічі між ними постала неписана угода, за якою Клєткін, знайшовши логічну мотивацію вчинку — навіть якщо сам той «вчинок» був чистою абстракцією, — мав право обставляти його всіма потрібними подробицями чи, як казав Рубашов, ставити крапки над «і». Навіть не замислюючись над цією угодою, вони звикли до неї, і ні один, ні другий уже не розмежовували того, що Рубашов фактично здійснив, і того, що міг потенційно здійснити внаслідок своїх опозиційних поглядів. Поступово вони втратили відчуття уявного й дійсного, логічного домислу й факту. Деколи Рубашов усвідомлював цю химерну підміну і переживав щось на зразок пробудження з дивного, п’яного стану. Що стосується Клєткіна, то ніякого розриву між уявним і дійсним він не помічав.

Майже під ранок, коли Рубашов і далі заперечував факт саботажу під час свого керівництва алюмінієвою промисловістю, у голосі Клєткіна з’явилась нервозність, схожа на ту, що пойняла його, коли Заяча Губа переплутав завчені відповіді. Несподівано він посилив світло у лампі, чого не робив уже досить давно, але, помітивши на обличчі Рубашова іронічну усмішку, враз зменшив його. Тоді знову поставив кілька швидких питань, які Рубашов так само швидко розбив сильними аргументами. Наприкінці слідчий сказав:

— То ви рішуче заперечуєте свою причетність до шкідництва й диверсій у ввіреній вам галузі промисловості? Ви рішуче заперечуєте свою участь у підготовці таких диверсій?

Рубашов кивнув, повний цікавості, що з того вийде. Клєткін різко повернувся до стенографістки й сказав:

— Запишіть: у зв’язку з браком доказів слідчий пропонує зняти з обвинувачення пункт про саботаж і диверсії…

Щоб приховати дитяче почуття тріумфу, яке охопило його, Рубашов хутко запалив цигарку. Вперше він здобув перемогу над Клєткіним! Усвідомлював, що це була патетична, мала, локальна перемога у програній на широкому фронті битві, але — перемога. Востаннє він переживав це солодке почуття багато місяців, багато років тому!