Олександра Шелковенко: Оповідання

Але навіщо все це Галині? Це - інтимне, це давно вже минулося.

– Можна я подивлюся на твій пеніс? - спитала Галя.

Пляченко розкрив халат. Галя взяла прутень у руку. Він був великий і теплий. Вона із цікавістю роздивлядася цей орган.

– А яка була твоя колишня дружина?

– Дуже розумна, дуже вибаглива. У чомусь наївна...

– Я про інше. Якою вона була у ліжку? Що ви робили разом?

– Та майже все... Ігри, секс у незвичайних місцях, 69...

– 69? Що це?

– Це коли жінка та чоловік пестять одне одного губами, одночасно.

– Як пестять?

– Він цілує і лиже її піхву, а вона бере до рота його прутень.

Дівчина перелякано подивилася на нього.

– Бере прутень до рота?! Але ж це огидно!

– Багатьом жінкам це подобається, - зауважив Пляченко.

– Я десь чула, що таке буває. Але думала, що на таке здатні лише шльондри та збоченки.

– Ні... Багато нормальних жінок.

– І тобі таке часто робили?

– Часто...

Галя не спускала очей з прутня. Він трохи напружився. Вона знов провела по ньому рукою. Видко було, що він їй подобається.

– Цікаво, а я б змогла? - спитала вона саму себе.

Пляченко обняв її і провів рукою по спині.

– Помий його! - несподівано рішуче сказала вона.

Пляченко пішов до ванної кімнати. Коли повернувся, Галя сиділа на ліжку зовсім гола.

– Я готова, - сказала вона.

Пляченко став біля неї. Вона взяла прутень двома руками. Стягнула шкірку з голівки. І обережно торкнулася прутня губами. Потім ще раз. За якусь мить ціла голівка потонула у її роті. Пляченко відчув, як її язик облизує голівку його прутня. Це було приємно. Він взяв руками її голову і почав керувати її рухами. Тепер він брав її у рот, наче у піхву. Дівчині було це цікаво. Вона зробила знак, щоб він не поспішав. Її язик хотів вивчити кожну клітинку його прутня. Вона лизала його і цілувала, випускала на мить - і знов ховала у роті...

Петрусь відчував насолоду. Давно вже йому не було так добре. Він вже не міг стримуватися. І коли Галя знов міцно стиснула губами оголену голівку прутня він кінчив.

Дівчина відсунула голову і сперма потекла їй на підборіддя. Галя не знала, як реагувати. Її обличчя висловлювало суміш страху і зацікавлення. Вона невпевнено ковтнула... потім облизала губи... потім омочила палець у спермі і поклала до рота.

– Це як рисовий відвар, - сказала вона і посміхнулася.

– Треба зробити тобі кунілігус, - зауважив Пляченко.

– Але ж в мене менструація... - нагадала Галя.

– Шкода. Тепер читачі подумають, що автор - чоловік.

– Чому?

– Це гендерна лінгвістика: якщо людина пише про кунілігус - то вона є жінка, а якщо про міньєт - то чоловік.

– А може краще додамо певні українські риси? - сором'язливо запропонувала Галя.

– Та ти що здуріла?! - вийшов з себе Пляченко. - Тоді читачі вирішать, що ми їх неправильно зрозуміли.

Пляченко приготував каву. Галя пила її з насолодою.

– ...То ти кажеш, всі твої друзі емігрували? - повернулася вона до попередньої розмови.

– Майже... Одного розстріляли - він був офіцером контр-розвідки. Інший вступив до Партії, займає велику посаду і намагається позбутися компрометуючих зв'язків з минулого. Решта - у Маямі.

– А ти чого не поїхав?

– Не знаю... Спочатку вірив у Кастро. Потім не хотів вірити, що він зв'язався з комуністами. Потім думав, що нічого в них не вдасться. Потім сподівався, що Штати все це зупинять. А коли після ракетної кризи зрозумів, що червоні прийшли на завжди - було вже запізно.

– А тепер? Тепер ти хотів би втекти?

– Тепер - так. Але кордоні перекриті.

– Знаєш, все що то мені розповів... За УНР, за червоний терор... Я не можу більш жити у Радянському Союзі. Я хочу бути українкою, а не "радянською людиною". І... я хочу бути жінкою... Мені дуже добре з тобою.

Пляченко поцілував її у губи. Знов почав пестити її перса.

– Але ж мені тепер не можна кохатися, - зауважила вона. - В мене менструація...

– Є чимала інших засобів, окрім вагінального - сказав Пляченко. - Ти хіба не читала "Пан і пані"?

– А що це таке?

– Ах, правда, цей часопис ще не з'явився. Ми у шістдесятих роках, а він з'явиться у дев'ятьдесятих, та й те у західному регіоні. Автор була чи був би там зіркою.

– А чому "була чи був"?

– Бо глава ще не дописана. Стать автора цілком залежить від того, чи вдасться вставити кунілігус.

– Вставити кунілігус - це якось еротично.

– Еге ж! Не дурна ми є героями порнографічної прози!

Пляченко ковтнув кави.

– Хочеш я візьму тебе ззаду? - м'яко спитав він.