Бодо Шефер - Шлях до фінансової свободи. Bаш перший мільйон за сім років

Уявіть собі: ви щойно завершили чотирирічне теоретичне навчання на старшого лісничого. Тепер ви їдете до Канади. Ви ще не знаєте ні підступів лісу, ні звичок тварин, ні особливостей рослин. Припустимо, вам пропонують чудові гірські угіддя площею в 5000 гектарів, але ви не знаєте напевно, як і з чого слід почати.

А тепер уявіть: ви довідалися, що в цих угіддях 67 років прожив престарий лісник Сивоборід, який знає кожну стежинку, кожну тваринку й кожну рослинку. Він відає, де пливучі піски й де є небезпека лавини. Він знає про можливих шкідників лісу та про зміїні гнізда. Ви думаєте, це було би корисно, якби лісник Сивоборід півроку був вашим наставником? 67 років досвіду всього за шість місяців!

Крім того, гарний наставник буде впродовж тривалого часу чинити дозований тиск, що спонукатиме вас віддавати 110 % сил. Адже ми робимо все, щоб уникнути болю й пережити радість. Та найсильнішим із цих двох прагнень є перше. Уявіть, що ви перебуваєте в кімнаті й саме робите найпрекрасніше з того, що тільки можете собі уявити. Раптом розпочинається пожежа. Ваше бажання уникнути болю й покинути палаюче приміщення є більшим, ніж прагнення продовжувати займатися справою, що приносить задоволення. Хороший наставник розуміє баланс болю та радості й може оптимально мотивувати свого учня. Він знає, що хоча біль і є сильнішим мотиватором, однак надлишок болю може паралізувати.

До того ж наставник більш об’єктивно оцінить ваш прогрес, ніж це, з великою вірогідністю, зробите самі. Якщо ви тоді відхилитеся від свого плану, то розчаруєте не лише себе, але й наставника. Ви підкоряєте себе сильному впливу. Та необхідність є сильнішою. Люди, орієнтовані на успіх, не ухиляються від контролю, а вітають його.

Наставник очікує від вас більшого, ніж те, на що, на вашу думку, ви здатні. Ці очікування — неначе компас. Вони встановлюють шлях, яким ви підете в житті. Для того, щоб зрівнятися з мірилом свого наставника, ви повинні більше старатися.

Знайдіть собі наставника.

• Шукайте собі наставника.

• У вашого фінансового наставника повинно бути принаймні у 10 разів більше грошей, ніж є у вас.

• Він може допомогти уникнути помилок.

• Він сприяє вашому таланту й запобігає марній втраті часу.

• Наставник може сильно мотивувати, якщо не боїться заподіяти вам «трошки болю».

• Він спостерігає за вашим прогресом і контролює досягнення.

• Він часто спонукає досягати більш високих цілей, на які ви самостійно не наважилися б.

Хочете впевнитися в тому, що зможете втілити ідеї, описані в цій книзі, у життя? Принцип наставництва є найкращим засобом гарантії цього. Ніщо не є настільки ефективним і не збільшує успіх настільки швидко й сильно, як хороший наставник. Звісно, одразу виникають наступні питання. Що таке хороший наставник? Де його знайти? Як можете спонукати його до того, щоб він допомагав саме вам? Яких правил слід дотримуватися під час інструктажів? Оскільки ці питання є дуже важливими, я присвятив їм Розділ 13.

Будь ласка, запишіть, які якості допоможуть вам стати заможними, а що цьому перешкодить. Якими є ваші сильні, а якими слабкі сторони?

Пам’ятаєте, в якій колонці ви почали писати? Жодна людина, яка спочатку зосереджується на своїх недоліках, не зможе досягнути багатства. Це не значить, що тепер вам слід просто ігнорувати свої слабкості. Насамперед тут ідеться лише про послідовність, у якій вам спадають на думку ваші сильні і слабкі сторони. І про те, що зробить вас заможними.

Можливо, ви вже теж чули, що можна стати успішними тільки тоді, якщо викоріните свої слабкості. Тепер це вже не є панівною думкою. Ми знаємо, що лише ліквідація недоліків не призводить до заможності. Той, хто хоче боротися із своїми хибами, витрачає багато енергії, щоб врешті-решт стати посередністю.

Те, що зробить вас заможними, — ваші сильні сторони. Візьміть, до прикладу, теніс. Штеффі Граф має особливу перевагу — сильну подачу справа — і застосовує її так часто, як тільки може. Замість того, щоб зосередитися на вдосконаленні своєї відносно слабкої подачі зліва, вона намагається оббігти м’яч, аби подати правою.

Тому її противниці намагалися, щоб м’яч потрапляв тільки на ліву половину поля, через що її тренування змінилися так, щоб поліпшити удар зліва. Наслідком було те, що Штеффі втратила своє задоволення від гри. Вона більше зосереджувалася на тому, щоб не програти, а не на тому, щоб виграти.